Вельмишановний Володимире Васильовичу!
Дорогий пане ректоре!

Прийміть від усієї академічної спільноти Львівського національного університету природокористування найщиріші слова подяки за Ваше багаторічне служіння на посаді ректора нашого навчального закладу!
Ми глибоко поважаємо та шануємо Вас як непересічного керівника, який передусім цінує людську гідність, чесну працю, високий професіоналізм та любов до рідної землі; як справжнього патріота, для якого незаперечною цінністю є українська вільна і соборна держава, пісня, мова, культура та історія; як талановитого вченого та педагога, який сформував цілу когорту українських науковців; як відповідального лідера, який створив у нашому колективі сприятливі умови для розвитку тих талантів і здібностей, якими Бог наділяє кожну людину.
Ваша жертовна праця припала на складні часи. Вам довелося відроджувати в Дублянах науку, матеріальну базу, міжнародні зв’язки та історичну пам’ять, пройти усі непрості етапи становлення нашого університету як сучасного інноваційного ЗВО у незалежній Україні.
Кожен із тих двадцяти п’яти років, які Ви присвятили університету, був наповнений високою метою, якої Ви з честю досягали. Адже саме з Вашої ініціативи були реалізовані потужні проєкти, які увійшли як неоціненний скарб в історію нашого університету.
У 1998 році Ви поставили перед собою та колективом важливі, але непрості завдання: треба було підняти навчальний заклад із занепаду у складних економічних умовах кінця 90-х. І Вам це вдалося, адже було відкрито нові кафедри та спеціальності, створено умови для розвитку студентського самоврядування, творчості, спорту та наукових досліджень, без яких не може розвиватися вища школа. Ви започаткували Міжнародний науково-практичний форум «Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу та сільських територій», який успішно проходить уже впродовж 24 років. Вам вдалося здійснити грандіозну на той час реконструкцію університетського містечка: ремонт корпусів, гуртожитків, розбудову спортивного комплексу та навчально-дослідного господарства, упорядкування парку, відновлення давніх та створення нових алей, які об’єднали в одне ціле весь університетський комплекс. І сьогодні ми милуємося нашим університетським містечком, бо тоді Ви зуміли його вберегти та як справжній господар впорядкувати.
Ви доклали великих зусиль, щоби заповнити білі плями в історії нашого закладу, які виникли через заборони радянського режиму досліджувати його минуле. Результатом наполегливої праці стало відкриття у 1999 році Музею Степана Бандери та Музею історії університету, у вересні 2001 р. було урочисто відзначено 100-річчя Академії рільництва у Дублянах, у жовтні 2002 року відкрито пам’ятник Степанові Бандері, а згодом ми урочисто відзначали важливі ювілейні дати – 150- та 160-річчя від часу заснування нашого навчального закладу. Такою увагою до дослідження та популяризації історії університету Ви зуміли дуже швидко дерадянізувати навчальний заклад. І сьогодні, коли Україна відстоює у тяжкій боротьбі свою національну ідентичність, ми, як ніколи раніше, можемо оцінити цей Ваш чин, завдяки якому в нашому університеті утверджувався героїчний дух Бандери та високі принципи європейської науки та освіти.
Ми пам’ятаємо, скільки зусиль Ви докладали для розвитку міжнародної співпраці, налагоджуючи контакти з багатьма науковими та освітніми інституціями країн Європи та світу. Ми вдячні Вам за працю та старання, завдяки яким у 2006 році наш університет набув статусу національного, а у вересні 2008 року в Болоньї Ви підписали документ про вступ ЛНАУ до Великої Хартії Університетів. У 2009 р. на території нашого студентського містечка було освячено споруджену з Вашої ініціативи Церкву рівноапостольного князя Володимира Великого, яка стала важливим осередком нашого духовного життя.
Ініційовані Вами наукові, освітні чи виховні заходи завжди ставали відкритою платформою для обговорення важливих суспільно-громадських проблем та об’єднували у стінах нашого університету знаних громадських, духовних та культурних діячів. Зокрема, незабутніми стали для нашого колективу зустрічі із Главою ПЦУ Епіфанієм та Главою УГКЦ Святославом Шевчуком.
Ми спільно з Вами пережили складний період пандемії і в цих умовах налагодили якісний навчально-виховний процес. У тяжких умовах повномасштабної війни ми разом з Вами допомагали і допомагаємо армії, попри труднощі продовжували працювати над багатьма науковими та суспільно-громадськими проєктами, активно співпрацювали зі стейкхолдерами та виховували наших студентів патріотами і професіоналами. Під Вашим керівництвом ми вибудували корпоративну культуру закладу, яка базується на академічній доброчесності, на пошануванні людської і наукової гідності. Ваша чітка державницька позиція та вміння відповідати на усі виклики часу стали незаперечним прикладом для викладачів та студентів.
Свою життєствердну енергію, знання та вміння Ви день у день вкладали у розвиток нашого університету та утвердження високих цінностей серед студентської молоді. Засіяні Вами зерна добра та знань дали щедрий урожай. Ви виховали не одне покоління високих професіоналів, науковців, керівників, а університет, яким Ви талановито керували, має вагомі здобутки.
Ви згуртували та виплекали колектив, який сьогодні складає Вам найвищу шану і подяку, бажає здоров’я, сили та наснаги й надалі плідно працювати для розвитку української освіти та науки, зичить життєвих сил та оптимізму для нових звершень та нових вагомих проєктів, які наближатимуть нашу Перемогу!