Уважне, милосердне ставлення до людей з інвалідністю та людей похилого віку – це ознака цивілізованості та високої культури суспільства.
16 вересня 2020 року представники Львівського національного аграрного університету у складі проректора з навчально-виховної роботи Юрія Дубневича, керівника інформаційного відділу Ірини Фостяк, капелана університету о. Івана Венгрина та директора Музею Степана Бандери Антоніни Ковалів відвідали Монастироцький психоневрологічний інтернат.
В цьому інтернаті представники ЛНАУ поспілкувалися з керівництвом і працівниками щодо функціонування інтернату, оглянули його матеріально-технічну базу та умови перебування підопічних. В інтернаті перебуває близько 200 хлопців та чоловіків різного віку, які за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду, кваліфікованого медичного обслуговування, реабілітаційних послуг та побутового обслуговування.
Директор закладу Ганна Михайлівна Надяк та працівники дарують підопічним своє тепло і увагу, роблять усе можливе, аби ці люди відчували постійну родинну підтримку, щоби ніхто з них не почувався забутим чи залишеним наодинці зі своїми турботами та проблемами.

Завдяки пожертвам викладачів та студентів ЛНАУ вдалося зібрати одяг та взуття, засоби особистої гігієни, побутову хімію, мийні засоби, солодощі. Особлива подяка завідувачці кафедри садівництва та овочівництва ім. І.П. Гулька Ользі Йосипівні Дидів та працівникам кафедри, які передали в інтернат овочі та фрукти, вирощені на полях Львівського НАУ. Також було передано кошти на будівництво церкви на території закладу. Чоловіки, котрі перебувають в інтернаті, на знак вдячності навіть читали власні вірші, чим особливо зворушили волонтерів.
Директор закладу розповіла, як виконуються завдання на 2020 рік для покращення якості надання соціальних послуг та створення належних умов життя, а також про перспективи розвитку закладу: побудова церкви на території інтернату, ремонт приміщення для реабілітації.
Ганна Надяк висловила щиру вдячність ректору ЛНАУ Володимиру Васильовичу Снітинському за надану благодійну допомогу і за те, що він не залишається осторонь чужої біди, та передала йому та всьому колективу університету подяку.
Ірина Фостяк ділиться своїми думками: «Як тільки ми зайшли на територію закладу, до нас підійшов чоловік і почав кружляти навколо, танцювати. Після усвідомлення того, що чоловікові не більше тридцяти, защеміло глибоко в душі. Зрозуміла, що сьогоднішній день вже не забуду. Директор закладу побачила розпач у моїх очах і першою завела розмову».
Ганна Михайлівна розповіла, що 2 роки працює у центрі і знає історію кожного. На жаль, держава не надто опікується такими закладами, тому підтримка, як моральна, так і фінансова, потрібна завжди. Працівники кажуть, що потреба є і в їжі, і в одязі, і в памперсах, і в книжках, а найголовніше – в увазі та спілкуванні. Цим людям необхідно почувати себе потрібними. У декого із мешканців інтернату є рідні і вони їх відвідують, у декого зовсім нікого немає, а хтось є лише тягарем для своїх родичів.
Дякуємо усім небайдужим людям, завдяки яким вдалось зібрали необхідні речі, продукти харчування та кошти, які передали у цей заклад. Нехай Ваші щирі пожертви повернуться Вам та Вашим рідним сторицею. Потрібно пам’ятати, що чужої біди не буває!