Музей історії Львівського національного аграрного університету був створений з ініціативи ректора університету, академіка НААНУ Володимира Снітинського, і розпочав свою діяльність 1 вересня 2001 року, в день святкування 100-літнього ювілею присвоєння навчально-науковим установам у Дублянах статусу Рільничої академії. Профіль музею історичний: аграрне шкільництво і наука Галичини ХІХ–ХХІ ст.

Експозиція музею розташована в кімнаті площею 80 кв. м. на другому поверсі головного корпусу університету. Експозиційна площа розділена на шість основних груп, які співзвучні з найважливішими етапами діяльності навчального закладу в Дублянах, а саме: Рільнича школа (1856–1878); Висока рільнича школа (1878–1901); Академія рільництва (1901–1919); у складі Львівської політехніки (1919–1947); Львівський сільськогосподарський інститут (1947–1996); Університет сьогодні (Львівський державний аграрний університет 1996–2008, від 2008 – національний).

На стендах та у вітринах музею – фотокопії основних документів, які підтверджують дату відкриття та регламентують статус навчального закладу, організаційні структури, списки ректорів (директорів) та деканів, світлини і короткі біографічні дані видатних вчених, відомих випускників, а також світлини навчальних корпусів (минулих часів і сучасні). Окремими розділами висвітлено науково-навчальну співпрацю з іншими навчально-науковими установами України та інших країн, подано статистичну динаміку кількості викладачів і студентів.

Матеріальна частина експозиції охоплює давнє унікальне навчальне та наукове обладнання, знаряддя селянської праці минулих часів, окремі видання наукових збірників, звіти, підручники, публікації; ювілейні медалі та подарунки, похвальні листи, адреси, атрибути мистецьких та спортивних здобутків тощо.

Найцікавіші експонати музею: арифмометр, хімічні та фізичні прилади, теодоліт початку ХХ ст., наукові праці Української технічної господарської академії у Реґенсбурзі (1947) та ін.

Експозицію музею оглядають, як правило, організовані групи. Серед них – студентські академічні групи ЛНАУ, випускники університету різних років, учні середніх шкіл (в рамках профорієнтаційної роботи), учасники та гості наукових конференцій з України та з-за кордону, військовослужбовці, представники центральних та регіональних урядових установ. Відвідувачами музею також є групи або особи від громадських організацій, працівники культури, засобів масової інформації, туристичні групи та ін. Чимало є серед екскурсантів музею окремих відвідувачів.

Працівники музею займаються пошуково-видавничою роботою, опрацьовують архівні справи та бібліографічні першоджерела, пов’язані з Дублянами. Результати досліджень висвітлюють у наукових виданнях, періодичній пресі, виголошують доповіді на вітчизняних і міжнародних наукових конференціях. За матеріалами музею вийшли друком книги “Дубляни: історія аграрних студій 1856–1947” (Львів, 1996), біографічний словник “Професори, доценти та асистенти навчально-наукових установ у Дублянах за 1856–1947 роки” (Львів, 2004), “Архітектурний комплекс Львівського державного аграрного університету” (Львів, 2006), “Львівський державний аграрний університет”.(Львів, 2006), “Львівський національний аграрний університет” (Київ-Львів, 2011).

У залах музею періодично організовуються тематичні виставки до знаменних дат університету та ювілеїв видатних осіб, які своєю навчально-науковою і громадською діяльністю прославили ЛНАУ, оновлюються стенди, на яких зібрано матеріали Міжнародних науково-практичних форумів і висвітлено співпрацю університету з іншими навчальними закладами в Україні та за кордоном, тощо.

Експозиція та фонди музею, постійно систематизуються і поповнюються колекціями нових альбомів та групових фотографій випускників факультетів університету, світлин кінця ХІХ, ХХ та початку ХХІ століть, на яких зображено професорів, викладачів, студентів, а також будівлі, аудиторії, лабораторії, виставки та окремі події із життя, навчання та побуту викладачів і студентів.

НОВІ ЕКСПОЗИЦІЇ

До 100 річчя від дня народження 

Базарника Івана Васильовича

Архітектор, реставратор, педагог Народився 5 липня 1913 року у Львові, помер 28 лютого 1985 там же.

У 1947 році отримав кваліфікацію інженера-архітектора на інженерно-будівельному факультеті Львівського політехнічного інституту.

Від 1947р. до 1968 року працював інженером-проектантом Міського житлового управління м. Львова, інспектором з охорони пам’яток архітектури при Львівському обласному відділі у справах будівництва і архітектури, районним архітектором при Управлінні головного архітектора м. Львова, головним архітектором Львова. Від 1960 р. – член Спілки архітекторів. Співавтор проекту генплану Львова (1966), депутат Львівської міської ради восьмого і дев'ятого скликань.

У 1968 році переведений на посаду виконувача обов’язків доцента кафедри планування сільських населених пунктів Львівського сільськогосподарського інституту, а у 1970р. отримав вчене звання доцента кафедри. Від 1974 до 1977 року працював деканом архітектурного факультету, один із організаторів архітектурної школи сільського спрямування у Дублянах. Серед інших предметом його наукових досліджень була реконструкція пам’яток архітектури Львова. Творець оригінальних схем, планів і макетів, фрагментів забудови Львова княжого періоду (дитинець і замок князя Лева на горі Будельниці). Займався реконструкцією тогочасного рельєфу і водної мережі львівських теренів. Учасник відновлення Олеського замку (1956).

До 100 річчя від дня народження засновника

Львівської землевпорядної школи, професора

Олександра Дмитровича Шулейкіна

Народився 26 червня 1913р., в станиці Усть-Медведицькій Донської області (Росія) – помер 3 березня 1983р. у Львові. Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри землевпорядного проектування (1950–1983рр.), декан землевпорядного факультету (1953–1957рр.).

У 1936р. закінчив Московський інститут інженерів землевпорядкування і отримав диплом інженера-землевпорядника. Працював у Бурят-Монголії, Якутії та на Алтаї. 1942–1943рр. служив в рядах Червоної Армії. В кінці 1943 р в боях під Кіровоградом був поранений і після ви здоровлення – демобілізований. У 1944р. вступив до аспірантури Московського інституту і, будучи аспірантом, очолив спеціальну Північно-Кавказьку землевпорядну експедицію. У 1950р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Організація території зимових пасовищ в районах відгінного тваринництва на прикладі колгоспів Північно-Осетинської Автономної РСР». У 1949–1950 роках – викладач Білоруської сільськогосподарської академії. Від 1950р. – завідувач кафедри землевпорядного проектування Львівського сільськогосподарського інституту, яку створив, очолив і вів до останніх днів життя. Від 1953р. до 1967р. – декан землевпорядного факультету. Вивчав соціально-економічні умови західного регіону України, розвинув теоретичні основи земельних відносин і землевпорядкування, що були покладені в основу докторської дисертації на тему: «Земельні відносини та землевпорядкування в західних областях Української РСР», яку захистив у 1962 р. За його ініціативою у 1963 році молоді науковці та послідовники сформували на кафедрі землевпорядну школу, яка функціонує дотепер. Шулейкін О. Д. вперше висунув ідею складання схем землевпорядкування і схем районного планування, а також сільськогосподарських атласів для Молдавії та західних областей України, організовував студентські землевпорядкувальні експедиції, а також курси підвищення кваліфікації фахівців землевпорядників, виробничі семінари, науково-практичні наради і конференції тощо. Під його керівництвом успішно захищено 11 кандидатських дисертацій і опубліковано 180 наукових праць.

Адреса:
Львівський національний аграрний університет
вул. В. Великого, 1
м. Дубляни, Жовківський район, 80381

Телефон: (032) 22-42-993

e-mail: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.