25 лютого 1871 року в містечку Звягель (нині – Новоград-Волинський, Житомирська область) народилася Лариса Петрівна Косач, відома всьому світові під літературним псевдонімом Леся Українка. Її життя стало символом боротьби, сили духу та відданості рідній культурі. Леся виросла в інтелігентній родині, де панувала любов до української культури та літератури. Її мати – Олена Пчілка – була письменницею та етнографинею, а батько, Петро Косач, підтримував освітні ініціативи. Змалку Леся демонструвала надзвичайні здібності: у чотири роки навчилася читати, у дев’ять написала перший вірш – «Надія». Літературний талант Лесі Українки розкрився у різних жанрах: поезії, драматургії, прозі, публіцистиці. Вона створила такі шедеври, як поетичні збірки «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», а також драматичні твори «Бояриня», «Одержима», «Кассандра», «Лісова пісня» – справжню перлину української драматургії. Її творчість була просякнута темою боротьби за національну свободу. Леся Українка належала до революційної інтелігенції, підтримувала соціалістичні та феміністичні ідеї, прагнула утвердження української культури.
Її життя обірвалося 1 серпня 1913 року в Грузії, де вона намагалася лікуватися. Але її слово живе й сьогодні, надихаючи українців на боротьбу за правду, свободу та незалежність. Сьогодні Леся Українка залишається однією з ключових постатей української літератури та культури. Її твори перекладено багатьма мовами, а її образ є символом незламності й сили. У день народження великої поетеси варто ще раз замислитися над її словами:
«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!»
Її слово – це голос нації, що крізь століття кличе нас до свободи й правди.