5 квітня 2016 року відбулася міжконфесійна Хресна хода вулицями міста Дубляни «За мир і єдність України», організатором якої традиційно був капелан ЛНАУ о. Іван Венгрин за підтримки ректора університету В. В. Снітинського.
Молитовна хода розпочалася о 15:00 годині біля храму Різдва Пресвятої Богородиці.
Особливістю цьогорічної Хресної дороги стало те, що її супроводжувала ікона Спаса Нерукотворного із собору св. Юра в м. Львові. Протягом двох попередніх днів ця святиня перебувала в університетській каплиці. У храм святого рівноапостольного князя Володимира Великого Львівського НАУ ікону привезли на реколекції, які проводив о. Тарас Фітьо, голова Комісії у справах родини Львівської Архиєпархії.
Щороку важкий 4-х метровий процесійний хрест з терновим вінком під час Хресної дороги несуть викладачі та студенти всіх факультетів, члени ССО «Основа» і Профкому студентів та аспірантів ЛНАУ, бійці АТО, парафіяни церков Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ), Успіння Пресвятої Богородиці (УАПЦ) і Успіння Пресвятої Богородиці (УГКЦ).
На стаціях голосили розважання отці: о. Іван Венгрин (капелан ЛНАУ), о. Тарас Фітьо (голова Комісії у справах родини Львівської Архиєпархії, сотрудник Архикатедрального собору Святого Юра), о. Володимир Високінський (священик УГКЦ), о. Іван Сас (священик УАПЦ), о. Петро Верхоляк (координатор академічного капеланства), о. Олег Кекош (академічний капелан Дрогобича, голова молодіжної комісії єпархії), о. диякон Петро Венгрин, о. Юрій Остапюк, о. Андрій Данилюк, о. Роман Дячишин, о. Михайло Морозовський.
Хресну ходу своїм співом супроводжували брати-семінаристи: Нестор Кизик, Михайло Гусак, Андрій Максимович, Маркіян Микичин.
На кожній стації линули молитви та прохання до Всевишнього про мир і спокій в Україні.
Хресна хода завершилася біля університетського храму Св. Рівноапостольного князя Володимира Великого, де о. Іван Венгрин подякував всім, хто долучився до організації і проведення Хресної ходи і усім присутнім на ній. Професорсько-викладацький склад, студентську молодь, парафіян м. Дубляни поблагословили іконою Спаса Нерукотворного. Спільна молитва підтвердила силу громади у єдності та віру у те, що для Бога нічого немає неможливого, бо «по вірі нашій дасться нам».
Наша земля сьогодні терпить, страждає, втрачає своїх синів, «спливає кров’ю», і тільки віра у силу Божу не дасть нам зламатися і може допомогти врятувати неньку-Україну.