25 лютого 1871 року в містечку Звягель (нині – Новоград-Волинський, Житомирська область) народилася Лариса Петрівна Косач, відома всьому світові під літературним псевдонімом Леся Українка. Її життя стало символом боротьби, сили духу та відданості рідній культурі. Леся виросла в інтелігентній родині, де панувала любов до української культури та літератури. Її мати – Олена Пчілка – була письменницею та етнографинею, а батько, Петро Косач, підтримував освітні ініціативи. Змалку Леся демонструвала надзвичайні здібності: у чотири роки навчилася читати, у дев’ять написала перший вірш – «Надія». Літературний талант Лесі Українки розкрився у різних жанрах: поезії, драматургії, прозі, публіцистиці. Вона створила такі шедеври, як поетичні збірки «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», а також драматичні твори «Бояриня», «Одержима», «Кассандра», «Лісова пісня» – справжню перлину української драматургії. Її творчість була просякнута темою боротьби за національну свободу. Леся Українка належала до революційної інтелігенції, підтримувала соціалістичні та феміністичні ідеї, прагнула утвердження української культури.
Її життя обірвалося 1 серпня 1913 року в Грузії, де вона намагалася лікуватися. Але її слово живе й сьогодні, надихаючи українців на боротьбу за правду, свободу та незалежність. Сьогодні Леся Українка залишається однією з ключових постатей української літератури та культури. Її твори перекладено багатьма мовами, а її образ є символом незламності й сили. У день народження великої поетеси варто ще раз замислитися над її словами:
«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!»
Її слово – це голос нації, що крізь століття кличе нас до свободи й правди.

Сьогодні ми згадуємо той страшний ранок 24 лютого 2022 року, коли війна постукала у кожні двері, змінила наші життя і поставила нас перед найважчим випробуванням у новітній історії. Повномасштабне вторгнення принесло біль, втрати, розлуку та руйнування. Але водночас воно пробудило в нас надзвичайну силу духу, незламність і відданість рідній землі. Українці стали символом боротьби за свободу, демократію і право на власне майбутнє. Ми довели всьому світові, що нас не зламати ні ракетами, ні терором.
Львівський національний університет природокористування завжди був осередком науки, освіти та прогресу. І навіть у найтемніші часи ми не припинили свою місію – виховувати нове покоління патріотів, професіоналів, будівничих України. Наші студенти, викладачі та випускники сьогодні воюють на фронті, волонтерять, допомагають тим, хто цього потребує, а також продовжують навчатися і працювати заради майбутнього нашої держави.
Сьогодні я хочу звернутися до кожного з вас зі словами підтримки. Ми – сильні. Ми – разом. Кожен на своєму місці робить внесок у Перемогу. Ми вкотре довели, що наша єдність – це наша найбільша зброя. Низький уклін нашим захисникам, які боронять Україну. Світла пам’ять тим, хто віддав своє життя за нашу свободу. Ми не маємо права зупинятися чи втрачати віру, адже наша боротьба – це боротьба за життя, за майбутнє, за наших дітей. Україна вистоїть. Україна переможе. І наш університет, як і вся країна, житиме, розвиватиметься та працюватиме на благо нашої незалежної, вільної та могутньої держави.
Слава Україні! Героям слава!

Іван Парубчак,
доктор наук з державного управління, професор

Сьогодні в усьому світі відзначають Міжнародний день рідної мови – свято, яке було започатковане за рішенням ЮНЕСКО в листопаді 1999 року з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історичною передумовою вибору цієї дати стали трагічні події 21 лютого 1952 року в Бангладеш, коли влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання своєї рідної бенгальської мови. Після проголошення незалежності в Бангладеш почали відзначати День мучеників, які загинули за мову. І ЮНЕСКО за пропозицією цієї країни проголосило саме 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
Для українців, які впродовж століть виборювали своє право розмовляти рідною мовою, це свято надзвичайно важливе. Бо попри сотні заборон російської імперії, а потім тоталітарного радянського режиму нашим предкам вдалося зберегти українську мову, яка стала незаперечним чинником нашого державотворення.
Сьогодні, коли Україна відстоює свою Незалежність у боротьбі з російським агресором, питання мови набуває особливої ваги. Адже триває боротьба не тільки за нашу землю, а й за нашу ідентичність, за право бути українцями і творити свій неповторний український світ з його культурою і мовою. Тому так важливо знати, утверджувати у своїй державі та популяризувати у світі українську мову.
Нинішнє свято акцентує нашу увагу на тому, що у вільному світі священною цінністю є мова. Відстоюючи сьогодні своє право бути у колі вільних народів, плекаймо рідну мову! Пам’ятаймо: вона – наша могутня зброя, джерело натхнення, простір нашої свободи, захист від ворожої пропаганди, оберіг на фронті, чинник єднання та засіб національної безпеки! В ній – мамина молитва і батькове благословення, мелодії кохання і сум прощання, в ній дух незламних Героїв та незборима сила, яка веде до Перемоги!
Слава Україні!

Іван Парубчак,
доктор наук з державного управління, професор

20 лютого у Дублянському опорному ліцеї імені Героя України Анатолія Жаловаги відбулася визначна подія – урочисте відкриття Музею пам’яті, присвяченого випускникам ліцею, які загинули, захищаючи демократичний вибір та територіальну цілісність України під час Революції Гідності та російсько-української війни. На заході були присутні учні, педагоги, представники громади, а також почесні гості, серед яких – доктор наук з державного управління, професор Іван Орестович Парубчак, який завітав, щоб підтримати цю ініціативу.
Музей створено з метою збереження пам’яті про тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність України, а також для виховання молодого покоління у дусі патріотизму. Експозиція музею включає фотографії, особисті речі героїв Революції Гідності та російсько-української війни, листи з фронту та інші цінні артефакти, які розповідають про події нашої сучасної історії.
Іван Орестович звернувся до присутніх із промовою, у якій наголосив на важливості збереження історичної пам’яті. Він підкреслив, що герої живі доти, доки ми їх пам’ятаємо, і закликав молодь бути гідними нащадками тих, хто боровся і бореться за нашу свободу.

Сьогодні ми з болем і вдячністю згадуємо подвиг Героїв Небесної Сотні — тих, хто поклав своє життя за свободу, гідність і майбутнє України. Їхня жертва стала символом людської незламності, боротьби за правду і віри у краще майбутнє. Перші смерті на Майдані – Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Юрія Вербицького та інших сміливців – сколихнули всю країну, стали кривавим нагадуванням, що людська гідність та свобода мають велику ціну. Загалом у списку загиблих під час Революції Гідності – 108 людей, серед яких наш земляк Анатолій Жаловага та працівник Вишнянського фахового коледжу ЛНУП Володимир Жеребний.
Продовжуючи справу Небесної Сотні, сьогодні наші воїни на передовій героїчно боронять Україну від ворога. Їхній подвиг – це продовження традиції наших попередників, таких як Степан Бандера, які в усі часи ставали на захист української незалежності. Їхній дух, незламність і любов до рідної землі живуть у серцях кожного патріота, надихаючи нас на боротьбу.
У цей трагічний день ми низько схиляємо голови перед усіма, хто поклав своє життя за вільну, сильну Україну. Їхній приклад вчить нас, що гідність – це основа людяності, а свобода – найвища цінність. Ми віримо у перемогу, адже вона неминуча, коли за неї стоять такі незламні люди. З молитвою за загиблих і з вірою в силу нашого народу ми рухаємося вперед, щоб втілити мрію про єдину, незалежну і мирну Україну.
Слава Небесній Сотні! Слава сучасним Героям України! Слава нашій непереможній державі!

Іван Парубчак,
доктор наук з державного управління, професор

 

Сердечно вітаю вас із Днем Державного Герба України! Тризуб – це не просто герб, це уособлення багатовікової історії нашого народу, його боротьби за свободу, гідність і право на власну державу.
Витоки цього символу сягають княжих часів Київської Русі, коли Тризуб був родовим знаком князя Володимира Великого, а згодом став символом єдності та могутності держави. У XX столітті він знову постає як символ боротьби за українську державність в часи Української Народної Республіки, а з проголошенням незалежності України у 1992 році стає головним елементом Державного Герба.
Сьогодні, у час найтяжчих випробувань, цей символ має особливе значення. Тризуб став знаком незламності та нескореності українського народу. Щодня найкращі сини й доньки України гинуть, захищаючи нашу свободу, нашу культуру, нашу державу. Їхній подвиг – це священна жертва заради того, щоб Тризуб і надалі залишався символом вільної, незалежної України. Ми маємо не лише пам’ятати про кожного, хто віддав життя за нашу країну, але й гідно продовжувати їхню справу. Нехай це свято згуртує нас та сповнить гордістю за власну державу, зміцнить прагнення до єднання та порозуміння. Будьмо гідні нашої історії. Адже сьогодні ми відповідальні за майбутнє наших нащадків!
Нехай Державний Герб України завжди буде джерелом віри, натхнення та незламності для кожного з нас!
Слава Україні! Героям слава!

Іван Парубчак,
доктор наук з державного управління, професор

7 лютого 2025 р. голова комісії з реорганізації Львівського національного університету природокористування Іван Парубчак здійснив робочий візит до ВСП «Вишнянський фаховий коледж ЛНУП».
Візит розпочався із зустрічі з керівництвом та ознайомлення з діяльністю коледжу, а ключовою частиною стало засідання трудового колективу, на якому було заслухано звіт в.о. директора коледжу Наталії Галушки щодо роботи закладу.
Під час зборів було обговорено важливі аспекти діяльності коледжу, зокрема:
- основні досягнення та виклики, з якими стикається коледж у процесі освітньої діяльності;
- якість підготовки здобувачів освіти та перспективи впровадження нових освітніх програм;

6 лютого 2025 року професор Іван Парубчак, голова Комісії з реорганізації ЛНУП та водночас в.о. ректора Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького, відвідав Горохівський фаховий коледж, де взяв участь у зборах трудового колективу.
Окрім професора Івана Парубчака, на збори трудового колективу коледжу були запрошені: Іван Мирка, голова наглядової ради коледжу, депутат Волинської обласної ради, заступник директора ПП «Шлях»; Андрій Бойко, декан біолого-технологічного факультету ЛНУВМБ ім. С.З. Ґжицького; Олег Гримак, декан факультету економіки та менеджменту ЛНУВМБ ім. С.З. Ґжицького.
Директор коледжу Олег Жельчик представив звіт про результати роботи коледжу за 2024 рік. Свій виступ Олег Миколайович розпочав зі слів вдячності та шани захисникам України, завдяки яким ми маємо можливість працювати і навчатися. Учасники зборів хвилиною мовчання вшанували пам’ять одинадцяти випускників коледжу, які загинули у війні, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.
Директор коледжу проаналізував освітню, навчально-методичну, навчально-виробничу, практичну, виховну, соціальну, фінансову, адміністративно-господарську роботу колективу, а також інші напрями діяльності закладу освіти. Незважаючи на складну економічну ситуацію в країні та виклики воєнного стану, коледжу вдалося досягти значних успіхів. Серед них – забезпечення безперервного освітнього процесу, підготовка та випуск кваліфікованих фахівців, покращення матеріально-технічної бази, розвиток інфраструктури коледжу та активна співпраця з роботодавцями, органами влади та приватним сектором.

Від усього колективу Львівського національного університету природокористування щиро вітаємо Вас із Днем народження!
Бажаємо Вам міцного здоров’я, невичерпної енергії та наснаги для втілення всіх задумів і амбітних планів. Нехай кожен день приносить радість, нові звершення та тільки приємні несподіванки.
Ми всі щиро прагнемо перемоги – для нашої країни, для кожного з нас, для спільного майбутнього. Нехай вона настане якнайшвидше, а разом із нею – мир, розвиток і процвітання!
Нехай Ваша праця приносить не лише великі результати, але й внутрішнє задоволення, а колеги завжди будуть підтримкою і надійними партнерами в будь-яких починаннях. Нехай близькі люди дарують Вам тепло, любов і турботу, що буде додавати сил і наснаги для нових звершень. Бажаємо Вам впевненості в кожному кроці, удачі в усіх починаннях і благополуччя в усіх сферах життя.

З повагою
колектив ЛНУП

Російські спецслужби намагаються завербувати тебе для підпалу, теракту чи мінування? «Спали» ворога сам – здай його до СБУ!
Для цього Служба безпеки України запускає офіційний чатбот «Спали ФСБешника».
Його створено в telegram, оскільки цей месенджер окупанти найчастіше використовують для вербування молоді та неповнолітніх.
Якщо тобі або твоїм знайомим пропонують підпалити авто ЗСУ чи адмінбудівлю, влаштувати теракт чи мінування – одразу пиши нам! Не допомагай ворогу руйнувати оборону твоєї країни!
Як швидко повідомити про це?
Відкривай чатбот за посиланням t.me/spaly_fsb_bot і напиши, який саме злочин росіяни пропонували тобі вчинити. Також додай інформацію про контакт, який хотів тебе завербувати, та інші деталі, що допоможуть нам викрити негідників.
Хвилюєшся про свою безпеку?
Ми гарантуємо конфіденційність. Кожне повідомлення буде ретельно опрацьоване співробітниками СБУ.
Пам’ятай!
Не вір казкам, які розповідають росіяни. Зрадник ніколи не буде «своїм другом» для ворога. І за виконання їхніх завдань ти отримаєш не гроші, а реальний тюремний строк – кримінальна відповідальність за теракти чи диверсії настає з 14-річного віку і передбачає до 10 років ув’язнення.
Не пали своїх! «Спали» ворога!
Разом зруйнуємо російські плани!

Управління СБ України у Львівській області