Віталій Володимирович Білозір – кандидат технічних наук, доцент кафедри будівельних конструкцій.
У 1982 році закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво».
У 1989–1991 рр. навчався в аспірантурі Науково-дослідного, проєктно-конструкторського і технологічного інституту бетону та залізобетону Держбуду СРСР, де захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему «Утворення і розкриття тріщин в нормальних перерізах згинальних сталефібробетонних елементів на фібрі з листа».
З 1992 року – на науково-педагогічній роботі.
У 1995 році отримав вчене звання доцента.
Кожних 5 років проходить стажування у провідних проєктних і навчальних закладах Львова та Києва. У 1994 році пройшов наукове стажування на кафедрі теорії несучих конструкцій у Вищій школі прикладного мистецтва та в інституті будівельних матеріалів Технічного університету у Відні. Тема: «Розвиток теорії розрахунку сталефібробетонних згинальних елементів».
У 2020 році пройшов підвищення кваліфікації в Навчально-науковому інституті заочної та післядипломної освіти Львівського національного аграрного університету. Тема: «Використання платформи Zoom для дистанційного навчання та роботи. Користування платформою Moodle. Методика ведення заняття в дистанційному режимі».
Бере участь у підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації. Шість разів виступав офіційним опонентом на захистах кандидатських дисертацій.
Член редколегії періодичного видання «Вісник Львівського національного аграрного університету» (серія «Архітектура та сільськогосподарське будівництво»).
Член-кореспондент Академії будівництва України.
Основні напрями наукових досліджень: розвиток методів розрахунку та конструювання сталефібробетонних конструкцій.
Автор близько 100 наукових і навчально-методичних праць.
ORCID: 0000-0002-8231-1325.
Researcher ID: AAG-3886-2021.
Індекс Гірша у Scopus – 1, індекс Гірша в Google Академія – 4.
Основні публікації:
Bilosir W., Krapfenbauer R., Bölcskey E. Festigkeit und Rissfestigkeit der Stahlfaserbetonbiegeelemente mit Fasern aus Blechabfällen. Österreichische Ingenieur- und Architekten-Zeitschrift. 1995. Jg.140. Nr. 2. S. 38-53.
Білозір В.В. Оптимізація епюри матеріалів залізобетонних та сталефібробетонних двосхилих балкових конструкцій. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Сер. Теорія і практика будівництва. 2002. № 441. С. 24-27.
Білозір В.В. Оптимізація конструктивних параметрів згинальних елементів з шаром сталефібробетону. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Сер. Теорія і практика будівництва. 2004. № 495. С. 16-19.
Білозір В.В. Деформаційний метод розрахунку згинальних сталефібробетонних елементів. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Сер. Теорія і практика будівництва. 2012. № 742. С. 18-24.
Білозір В., Височенко А. Визначення необхідної довжини анкерування фібри в бетоні. Вісник Львівського національного аграрного університету. Сер. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. 2013. №14. С. 64-70.
Kinash R., Bilozir V. Deformational calculation method of bearing capability of fiber-concrete steel bending elements. Czasopismo Techniczne (Technical Transactions: Architecture). 2014. I. 8-A (15). № 111. P. 49-58.
Білозір В. Вплив низхідної вітки діаграми деформування сталефібробетону за розтягу на несучу здатність балок. Вісник Львівського національного аграрного університету. Сер. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. 2015. № 16. С. 60-64.
Бамбура А.М., Мельник І.В., Білозір В.В. Розрахунок несучої здатності фрагментів монолітного залізобетонного перекриття з трубчастими вставками за деформаційним методом. Наука та будівництво. 2018. № 1. С. 4-11.
Melnyk I., Bilozir V., Bidenko I. Load bearing capacity and cracking resistance to off-center compression of hollow concrete blocks. Theory and Building Practice. 2020. Vol. 2. № 2. P. 119-126.
Bambura A., Mel’nyk I., Bilozir V. The Stressed-Deformed State of Slab Reinforced-Concrete Hollow Structures Considering the Biaxial Compression of Concrete. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies. 2020. 1(7). P. 34-42.