Шевченківський березень крокує світом. На кафедрі іноземних мов ЛНУП вшанували вільну душею людину, видатного митця Тараса Шевченка, який 209 років тому прийшов у світ і залишив у ньому слід назавжди. Тарас Григорович був талановитим художником та крізь віки залишається духовним світочем українців. Словесна творчість для Кобзаря – його храм, ментальний простір, де він завжди залишався собою, розкошував думкою, емоцією, енергією, був у всіх часових вимірах. Безсмертного Кобзаря вшановує усе людство, схиляє голову перед пророком.

Старший викладач кафедри іноземних мов Світлана Панчишин провела виховну бесіду «То була дивовижна зоря…» зі студентами групи Аг-21. Студенти прослухали «Заповіт» та інші твори в перекладі англійською мовою, підбирали відповідні крилаті вислови до їх англійського перекладу. Проведено квест «Чи добре ви знаєте Шевченка?».

У чому ж феномен «алмаза в кожусі», що на смертному одрі його цитують українські захисники? У чому велич поета, що, оспівуючи минуле, спроєктував майбутнє? Творчість обдарованого генія – це не що інше, як проблеми народу, переплавлені у слово. Його вірші, що крізь століття обпікають й надихають, змінили хід історії, відіграли колосальну роль в літературі. За словами Олександра Бороня, «ціле сузір’я поетів підпало під вплив його поезії і не могло з цього зачарованого кола вийти». Ніхто не заперечить, що ім’я Тараса перлиною виблискує у скарбниці світової культури. Його поезією з народу й для народу захоплюються люди незалежно від національності, кольору шкіри чи мови.

Кріпак, що став «володарем у царстві духу», справді є генієм народу!