Facebook 
Instagram 
Youtube 
Moodle 
Репозитарій 
Office 365 Нещодавно у приміщенні Науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка» відбулась зустріч представників кафедри фізики, інженерної механіки та безпеки виробництва ЛНУП з Оленою Іщенко, заступником директора Українського центру культурних досліджень Міністерства культури та інформаційної політики України, що сприяє імплементації Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини і Конвенції ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження.
Тема розмови – підготовка акредитаційних документів для внесення кампаністики, унікальної сфери науково-технічної діяльності, що розвивається протягом останньої чверті століття у нашому університеті у вигляді міжфакультетської наукової школи, до переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Кампаністика (від лат. campana – дзвін) – це сфера інженерної діяльності, що охоплює професії, пов’язані з проєктуванням, виготовленням, монтажем монументальних годинників, дзвонів, карильйонів (музичних інструментів на основі настроєних дзвонів) та жакмарів (від слова Jacquemart) – рухомих персонажів, що супроводжують бій годинників і дзвонів. Якщо для Європи така діяльність є традиційною, то для України вона рідкісна. Виробництво жакмарів покинуте у Європі протягом останніх століть, а в Україні воно щойно набуває популярності.
Наслідком наради стала констатація факту, що даний вид діяльності підпадає під критерії для внесення до переліку нематеріальної культурної спадщини України. На ЛНУП за згодою ректора покладено відповідальність за оформлення та супровід необхідної документації та подання її на розгляд Експертної ради Міністерства культури. На сьогодні у Списку об’єктів національної нематеріальної культурної спадщини є 92 номінації, з них до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО входять три українські номінації, а таких, що потребують термінової охорони ЮНЕСКО, в Україні нараховується дві номінації. Зроблено також припущення, що у разі позитивного висновку щодо внесення до національного переліку наступним кроком буде подання української кампаністики до Переліку ЮНЕСКО нематеріальної спадщини, загроженої війною до зникнення, з імовірними наступними заходами підтримки. Отже, наш ЛНУП може стати єдиним в Україні університетом – носієм нематеріальної культурної спадщини.
Історія зародження наукової школи кампаністики в університеті сягає початку третього тисячоліття. На початку 2000-х років з реконструкції знищеного у радянські часи механізму фасадного годинника з боєм на приміщенні колишньої Рільничої академії у Дублянах, заснованої 1856 року, розпочалось відновлення унікальної для сьогочасної України сфери інженерії – вежового годинникарства. Ця давня європейська традиція переривалась в Україні двічі: спочатку з окупацією різних регіонів у різні роки руйнувались церкви і архітектурні ознаки самоврядування, потім традиція ненадовго відновилась нечисленними малопрофесійними колективами у 80-ті роки, щоб зникнути під час злиднів «Перебудови» і дев’яностих.
Оскільки в Україні була повністю відсутня галузь вежового годинникарства, у 2000 році адміністрацією Львівського державного аграрного університету було поставлене завдання розробити засоби відновлення роботи старовинного вежового годинника, що не функціонував від 1960-х років і був розкомплектований на 90%. З вирішення цього завдання почалась майже чвертьстолітня діяльність з відновлення технічної спадщини вежового годинникарства України. Адже з набуттям Незалежності почалось відродження численних традицій, зокрема відбудова церков, реставрація ратуш і дзвіниць. При цьому виявилось, що традиція кампаністики повністю втрачена, лише в поодиноких містах збереглись годинникарі, здатні тільки наводити і змащувати вцілілі протягом радянської окупації годинники, але була повністю відсутня база для проєктування та виробництва – старовинні годинники у більшості знищені, традиції забуті, у 1982 році ліквідовано останнє училище з підготовки годинникарів.
Завданнями, пов’язаними з реставрацією та реконструкцією вежових годинників з курантами, займались у різні роки викладачі факультетів механіки та енергетики та будівництва і архітектури, серед них: І.Є. Коненко, І.Я. Кулинич, С.М. Баранович – проєктуванням механізмів; С.М. Серветник пропонував своє бачення дизайну; Б.Т. Хлистун – технологічним втіленням креслень; В.Т. Дмитрів – розробкою мікропроцесорних систем; В.М. Сиротюк – розробкою систем живлення; В.М. Ціцький – монтажем механізмів; Ю.М. Токарський – архівним пошуком стародавніх вежових годинників Галичини, зокрема він виявив фото зруйнованого львівського квіткового годинника, за якими О. Бурнаєв ідентифікував його стрілки у підвалі мукачівського замку Паланок.
Багато викладачів допомагали порадами, інструментом, обладнанням, виробничі майстерні – верстатами і фахівцями. Не одне покоління студентів-архітекторів пробувало свої сили в ескізах чи макетах циферблатів годинників, у тому числі французькі студенти – стажисти університету. З часом до годинників, курантів і карильйонів, які навчились проєктувати в університеті та виготовляти на нечисленних активних зараз промислових підприємствах, додались жакмари, інтерес до яких до початку війни почав стрімко рости.
Університетський годинник на колишньому корпусі Рільничої академії, а тепер землевпорядного факультету був виготовлений першим і через близьке до лабораторій розташування довгий час слугував тестовим майданчиком для випробувань. На жаль, він був знищений у новорічну ніч 1 січня 2024 року внаслідок бомбардування. Сподіваємося, що незабаром він буде відновлений у вигляді історично точної репліки.
Науковці ЛНУП вирішили теоретичні і науково-технічні проблеми усіх складових кампаністики, зокрема проєктування вежових годинників, монументальних квіткових годинників, монументальних вуличних годинників, дзвіниць, карильйонів та жакмарів; розв’язано проблеми точності ходу, музичного наповнення бою курантів; освоєно технології виготовлення годинників і автоматичних ударників силами винятково українських виробників, технології транспортування, підйому без використання спеціальних машин, монтажу, пусконалагоджування та експлуатації. Встановилися тривалі зв’язки зі стейкхолдерами, що допомагали у практичній реалізації проєктів. Ось приклади найцікавіших наших розробок:
Єдиний у світі всесезонний квітковий годинник у Львові, 2010 рік
Тристоронній вуличний годинник у Тернополі, 2014 рік, точна репліка по фото зруйнованого обстрілами у 1944 році
Жакмари у Львові, 2011 рік, внесені до Світової спадщини годинникарства
Автоматична дзвіниця у Сімферополі, 2012 рік
Проведено також значний архівний пошук пам’яток годинникарства, їх обсяг у сотні фотодокументів складає десятки гігабайт і вилився у наукові статті, виступи на конференціях, круглих столах і форумах в Україні та за кордоном.
Студентка-енергетик Вікторія Качуровська двічі перемогла на конкурсі «Завтра.UA» та завоювала III місце в Ужгороді на конкурсі Міносвіти з темою «Реставрація спадщини польського годинникаря М. Мєнцовича у ЛНАУ» (наук. керівник О.М. Бурнаєв)
За останні 25 років реставраційної діяльності практично відновлено український сегмент годинникової спадщини Міхала Мєнцовича з м. Кросно, яка складає велику частку з усіх вежових годинників Західної України. З теоретичного доробку: проведено повну ідентифікацію і доведено належність його фабриці значної частини вежових і фасадних годинників Галичини, досліджено ідентифікаційні особливості механізмів, усі результати опубліковано та передано в музей майстра у польському місті Кросно. Проведено реставрацію і експертизу годинника бібрецького магістрату, виявлено столітній серійний плагіат його псевдоавтора Мешуліма Ягера, що викликало значну медійну зацікавленість. За результатами роботи журналістами знято фільми, зроблено десятки сюжетів для телебачення, радіо, газет, журналів та інтернет-видань України, Швейцарії, Франції, США.
Осередком колективу кампаністів університету стала кафедра фізики, інженерної механіки та безпеки виробництва, а саме лабораторія опору матеріалів ЛНУП. Вона є лабораторією загальноуніверситетського призначення, що обслуговує дослідними машинами факультет механіки, енергетики та ІТ та факультет будівництва та архітектури.
Загальний вигляд лабораторії опору матеріалів
Лабораторія обладнана цікавими, хоч і не найновішими, але надійними випробувальними машинами. Від сучасних їх відрізняє відсутність цифрової реєстрації результатів вимірювань, але це можна виправити шляхом підключення необхідних інтерфейсних модулів. Обладнання лабораторії є рідкісним не лише для нашого регіону, але і для всієї України, зокрема це дві універсальні випробувальні машини з можливістю пульсуючого навантаження на 50 тонн та на 20 тонн. Пульсуючих машин немає навіть у Львівській політехніці, кілька їх докторів наук захистились завдяки експериментам на нашому обладнанні. Стейкхолдери факультету механіки, енергетики та інформаційних технологій (Guldmann) звертались до лабораторії для міцнісного випробування вузлів обладнання для транспортування лежачих хворих. Щороку на базі лабораторії, крім занять, виконуються різноманітні науково-дослідні роботи з кращими студентами факультетів механіки, енергетики та ІТ і будівництва та архітектури. Для будівельників міцність розроблених у дипломах чи дисертаціях вузлів, армувань, анкерувань є основним критерієм вірогідності їх ідей, досліджень і розрахунків, тому щороку лабораторія виконує серії дослідів для магістрів на зразках, що виготовляються самими студентами та аспірантами. А лабораторія забезпечує їх сумісність з випробувальними машинами. Слід особливо підкреслити, що у лабораторії опору матеріалів проводяться реальні науково-дослідні та конструкторські роботи з фізичним втіленням креслень у метал. Незважаючи на те, що лабораторія у базовій комплектації була обладнана лише машинами для випробування матеріалів, для підготовки зразків є слюсарний верстак, закуплено зварювальний апарат, багато металообробного інструменту, осцилограф, стейкхолдери подарували 8-канальний тензометричний міст з комплектом периферії. Виготовлено багато заготовок з різних сортів металу, залізобетону і деревини для руйнівних випробувань.
За останні 24 роки в університеті сформувалась група працівників, можна сказати, школа з представників різних кафедр і посад, які разом зуміли розвинути та втілити в життя ідеї як щодо проєктування та виготовлення нових вежових годинників, курантів, карильйонів і жакмарів, так і щодо реставрації історичної технічної спадщини. Цього не робить жоден заклад ні Україні, ні в багатьох інших державах. Через відсутність спеціалізованого приміщення ця діяльність також проводиться у лабораторії опору матеріалів, до неї залучаються студенти різних курсів для підготовки конкурсних робіт, студенти-архітектори приходять робити макети, користуючись інструментами лабораторії.
Фільм-звернення Президента України до Конгресу США на початку війни починається з картини мирного життя. На перших кадрах фільму на вежі Нацбанку на Контрактовій площі Києва бачимо годинник, спроєктований викладачами ЛНАУ у 2009 році, його механізм зібрано у лабораторії опору матеріалів кафедри фізики з деталей, виготовлених стейкхолдерами факультету за нашими кресленнями.
Наші роботи вийшли вже і на бекграунд найвищого міжнародного рівня. Деякі внесені французами до Світової спадщини годинникарства у категоріях «Нетипові годинники», «Жакмари», «Квіткові годинники». Навіть кремлівські куранти не мають честі бути у тому переліку, бо вони є звичайним фабричним годинником. Тепер чекаємо визнання Експертною радою Міністерства культури та інформаційної політики інженерно-технічного потенціалу нашої наукової школи кампаністики за нематеріальну культурну спадщину України*. На жаль, загрожену війною до зникнення.
