Кафедра технологій у рослинництві є найстарішою кафедрою Львівського національного університету природокористування. У 1901 р. в Академії рільничій у Дублянах створено кафедру рільництва і рослинництва. Вона мала свою бібліотеку, яка в 1914 році налічувала близько 500 томів, спеціальну наукову періодику одержувала майже з усіх країн Європи. Кафедральне дослідне поле площею 5 га використовували для проведення наукових досліджень і навчальних занять. У польових дослідах вивчали дію добрив, зокрема порівняльний вплив мінеральних і зелених добрив за умов трипільної системи рільництва під зернові, бобові, картоплю та інші культури. Дослідне поле мало велику колекцію сільськогосподарських рослин та сортів.
Професура Вищої школи рільничої у Дублянах, 1896 р.
Сидить крайній зліва – засновник кафедри рільництва та рослинництва Казимир Мічинський (старший).
У різні періоди кафедру очолювали відомі вчені.
Казимір Мічинський- (1869-1918 рр.) - професор Академії рільництва в Дублянах, завідувач кафедри рільництва та рослинництва (1915-1918 pp.), одночасно був i ректором академії. Він організатор створення при кафедрі рільництва і рослинництва дослідної станції вирощування сільськогосподарських культур і дослідної станції селекції і насінництва.
Казимир МІЧИНСЬКИЙ
Януш Гурський (1883-1934 pp.) - професор рільничо-лісового факультету Львівської політехніки, завідувач кафедри рільництва та рослинництва з 1920 по 1934 роки. Брав активну участь у координації наукових досліджень з рільництва, у 1912-1918 рр. завідував дослідним полем.
Януш ГУРСЬКИЙ
Болеслав Свентоховський (1895-1975 pp.) - професор, доктор сільськогосподарських наук, академік ВАСГХНІЛ (з 1940 р.), завідувач кафедри рослинництва (1934-1946 pp.), декан рільничо-лісового факультету (1940 -1941 pp.), знаний у світі дослідник і організатор сільськогосподарської науки. Прийшовши у Дубляни на початку 30 років як сформований учений, він розгорнув широкі наукові студії та піклувався вишколом молодих науковців. Виїхавши в 1946 р. до Польщі, продовжив наукову та педагогічну діяльність у Вроцлавській рільничій академії.
Болеслав СВЕНТОХОВСЬКИЙ
Валеріан Сведерський з 1923 до 1946 року працював на рільничо-лісовому факультеті Львівської політехніки, одночасно очолюючи дублянську науково-дослідну установу з використання лук і пасовищ. Він проводив наукові спостереження і дослідження у науково- дослідних, добре обладнаних станціях Карпат, Прикарпаття, на полонинах Чорногори. Вчений написав багато праць з луківництва, вирощування кормів, угноєння гірських лук гноївкою, господарського використання полонини. У 1946 році виїхав до Польщі, де продовжив свою наукову діяльність.
Згодом дослідження з рослинництва, луківництва і лукознавства у Дублянах продовжені під керівництвом професора, доктора сільськогосполарських наук, члена-кореспондента Академії наук УРСР Г.С.Кияка. Ще у 1940 р. він став доцентом кафедри рослинництва агрономічного факультету Львівського політехнічного інституту, а від 1947 до 1987 року Г.С.Кияк очолював кафедру рослинництва і луківництва Львівського СГІ. Наукова діяльність ученого та учнів його школи була спрямована на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, поліпшення сіножатей і пасовищ. Створив високоврожайні сорти культур, зокрема ярої пшениці (Дублянка 4 і Новоподільська), озимої пшениці (Галицька), озимого жита (Львівське), озимого ріпаку (Дублянський), кормових бобів (Коричневі), ярого ріпаку (Львівський). Плідно з професором Г.С. Кияком працювали доценти В.М. Іздрик (учень Г.С. Кияка), Ю.І. Казновецький, В.Ф. Повар, В.А. Довгань, Я.І. Дедишин, старші викладачі І.М. Крохмалюк, Г.Ф. Курносова, доценти Р.Й. Тучапський, П.М. Когут, Н.Я. Кириченко, Д.М. Онищук, М.І. Бомба.
Основна увага науковців була зосереджена на вдосконалення технологій вирощування різних польових культур з врахуванням регіональних особливостей грунтово-кліматичних умов (Р.Й.Тучапський, П.М.Когут, Н.Я.Кириченко, В.С.Борисюк). Детально опрацьовано технологію вирощування новоствореного сорту топінамбура Львівського (автори – В.С.Дубковецький, В.Г.Влох).
Доведено, що науково обгрунтовае використання азотних добрив забезпечує підвищення урожайності пшениці озимої до 60-80 ц/га (В.В.Лихочвор, П.М.Когут).
Григорій КИЯК
Із 1988 по 2008 рік кафедру рослинництва і луківництва очолював доктор сільськогосподарських наук, професор, академік АН ВШ України селекціонер-картопляр В. Г. Влох, що позначилося на подальших наукових дослідженнях науковців кафедри. В. Г. Влох зробив вагомий внесок в теорію і практику біологічних основ селекції картоплі, розробив методику селекційного процесу картоплі для західного регіону України, виявив в гірських районах Карпат ендемічні форми картоплі, стійкі проти фітофторозу, з високим вмістом крохмалю, збагатив національний генофонд картоплі для селекції, створив 10 високопродуктивних сортів картоплі.
В.Г. Влох був організатором наукової експедиції у райони українських Карпат для обстеження і збору місцевих форм картоплі та створення там селекційного пункту і наукового відділу селекції картоплі в Нижніх Воротах Закарпатської області. Згодом цінне значення як вихідний матеріал для селекції картоплі за комплексом господарсько-цінник ознак відіграв сорт Карпатський, створений в результаті інцухту ендемічної форми Карпат. За його участю виведено низку вітчизняних сортів картоплі.
Під керівництвом В.Г.Влоха створена наукова школа селекціонерів-картоплярів, проводяться дослідження з різних питань картоплярства. Зокрема, досліджені питання впливу удобрення, густоти, глибини та часу садіння різних сортів картоплі на їх продуктивність (В.Г.Влох, І.Ф.Дудар, О.Ф.Литвин). і на основі цього запропоновано технологію їх вирощування, з урахуванням елементів сортової агротехніки.
Володимир ВЛОХ
З очоленням кафедри технологій у рослинництві (нова назва кафедри рослинництва і луківництва) учнем професора Г.С.Кияка лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, доктором сільськогосподарських наук, професором, член-кореспондентом НААН В.В. Лихочвором (з 2008 р.) головними напрямами наукової діяльності стали розробка інтенсивних технологій вирощування основних сільськогосподарських культур, розробка біологічних технологій, розробка технологій вирощування лікарських рослин, аграрний консалтинг. В.В. Лихочвор є автором понад 300 наукових праць. Унікальний навчальний посібник "Рослинництво" за короткі терміни був виданий тричі. Значним досягненням є видання "Бібліотеки агронома", яка включає серію з 11 книг загальним накладом понад 40000 примірників. Ця бібліотека є найкращим виданням в Україні з агрономічної тематики і є на столі у агрономів та керівників господарств на території всіх областей України. На кафедрі продовжуються наукові дослідження з питань удосконалення інтенсивних технологій вирощування озимої пшениці, озимого і ярого ячменю, вівса, кукурудзи, гречки, кормових бобів, картоплі, топінамбура, цукрових і кормових буряків, сої, ріпаку, продуктивності травосумішок залежно від удобрення травостою; селекції картоплі на продуктивність і якість бульб, стійкість рослин проти хвороб і картопляної нематоди. Сформований унікальний колекційний розсадник, який налічує понад 900 різних сортів та зразків сільськогосподарських культур.
Професором В.В. Лихочвором сформована потужна наукова школа: захищено 14 дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук, 2 дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії. Затверджено 4 теми дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук.
Володимир ЛИХОЧВОР
З грудня 2023 по даний час завідувачем кафедри технологій у рослинництві є М. Л. Тирусь – кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри технологій у рослинництві. Основні напрями наукових досліджень: інтенсивна технологія вирощування буряка цукрового з врожайністю коренеплодів 1000 ц/га; розроблення технології вирощування амаранту в умовах Західного Лісостепу. Автор близько 110 наукових і навчально-методичних праць. З 2020 року працює над дисертаційною роботою на здобуття ступеня доктора сільськогосподарських наук на тему «АГРОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ АМАРАНТУ (AMARANHTUS L.) В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО».
Марія ТИРУСЬ