Хустина рідна всіяна квітками...
Хустина в піст, в м’ясниці, в кожен Божий день...
Вона, мов оберіг, крокує поруч з нами,
Співає радісних й сумних пісень...

Вона – до шлюбу, в гості, в домовину...
На ній – ожина, трави і п’явки...
Із нею в бій ішли за волю до загину...
Вона – правдива й вічна, мов віки...

Наталя Топольницька