4 березня 2015 року навчально-методичному кабінету кафедри № 324 було присвоєно ім’я д.е.н., професора П.С. Березівського.
Петро Степанович Березівський – доктор економічних наук, професор, видатний вчений, відомий економіст-аграрник. Основні напрями наукових досліджень П.С. Березівського: обґрунтування шляхів удосконалення організації виробництва продукції скотарства; удосконалення методики визначення економічної ефективності продукції скотарства і системи показників для її оцінки; обґрунтування основних напрямів удосконалення економічних взаємовідносин виробників продукції скотарства з підприємствами переробки й агросервісу; системи внутрішньогосподарських виробничих відносин; проблеми ефективності виробництва і формування ринку продукції скотарства; реформування економіки і регулююча роль держави в умовах ринкової економіки; проблеми розвитку приватного сектору АПК; економічні моделі аграрного виробництва в пореформений період.
П.С. Березівський є автором близько 370 наукових праць. З них 145 наукових і 95 навчально-методичного характеру, в тому числі 8 монографій.
Свій науковий шлях проф. П.С. Березівський поєднував з громадською та суспільною роботою. У різні роки проф. П.С. Березівський був заступником декана, а потім і деканом економічного факультету Львівського НАУ, членом громадського творчого об’єднання «Всеукраїнський конгрес вчених економістів-аграрників», членом навчально-методичної комісії за напрямом підготовки «Економіка і підприємництво» та «Менеджмент» Міністерства аграрної політики та продовольства України, головним редактором наукового журналу Львівського національного аграрного університету «Аграрна економіка», який Постановою Президії ВАК України затверджений як наукове фахове видання України, членом редколегії журналів «Інноваційна економіка» і «Сталий розвиток економіки». З 2008 р. до 2013 р. був головою Західного регіонального відділення Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників.
В навчально-методичному кабінеті кафедри № 324 розроблено й оформлено стенди, які висвітлюють біографію та наукову діяльність видатного вченого.
На базі навчально-методичного кабінету створено комп’ютерний клас кафедри з відповідним програмним забезпеченням професійного спрямування.

В.Г. Галанець – доктор економічних наук, професор. Заслужений діяч науки і техніки України.
Все життя професора В.Г. Галанця пов’язане з Львівським сільськогосподарським інститутом, студентом якого він став у 1947 р.
1957–1961 – працює на посаді старшого викладача.
1958–1964, 1983–1988 – декан економічного факультету.
1965–1974 – проректор з наукової роботи, водночас у 1969–1971 – завідувач кафедри економічно-математичних методів і обчислювальної техніки.
1971–1994 – завідувач кафедри управління сільськогосподарським виробництвом.
1994–2005 – завідувач кафедри менеджменту і права.
З 1997 року – академік діючої Української технологічної академії.
З 2005 року обіймав посаду професора кафедри менеджменту організацій ЛНУП.
Основна сфера наукових інтересів – управління виробництвом в сільському господарстві та його реформування в умовах ринкової економіки. Опублікував близько 200 робіт, в тому числі 12 монографій, 10 навчальних та практичних посібників, понад 130 наукових статей.
Під керівництвом професора В.Г. Галанця захистились понад 50 кандидатів економічних наук, 9 з яких стали докторами наук.

Музей відкрито у 2001 р. при тодішній кафедрі організації виробництва та агробізнесу економічного факультету Львівського державного університету природокористування.
Професор Євген Храпливий був видатним науковцем, доктором економіки сільського господарства, відомим дослідником соціально-економічних проблем аграрного сектору, самовідданим захисником матеріальних, соціальних, духовних і національних інтересів українського селянства на західних землях України. Чимало зусиль докладав до організації масової фахової аграрної підготовки та духовного й культурного виховання селян, зокрема сільської молоді. Він – талановитий публіцист, редактор і видавець періодичної та науково-популярної літератури для селян.
Бібліографія друкованих праць Є. Храпливого налічує 695 публікацій, з них – 33 книжкові видання.
У музеї зібрано історичні документи, книжки, фотографії, статті й праці вчених, пов’язані з його науковою та громадською діяльністю, та нагороди, що свідчать про його досягнення.
Експозиція музею оформлена за такими напрямами: члени родини Євгена Храпливого та його родовід; роки навчання; робота в системі молочарських кооперативів РСУК; робота на посаді директора товариства «Сільський господар»; діяльність Є. Храпливого в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка; роки еміграції та робота у Львові (1940–1944); діяльність ученого в період 1945–1949 рр.; «пластунська» діяльність Є. Храпливого; спогади про Є. Храпливого видатних учених і громадських діячів України та закордону; напрями наукових досліджень; творчість і видавнича діяльність дочки професора Лесі Храпливої-Щур.

Перші кроки до створення Зоологічного музею Львівського національного університету природокористування були здійснені приблизно у 1848 році, коли відбувся значний поділ природничих наук і окремо був виділений сільськогосподарський напрям. Саме тоді з Кабінету натуральної історії (Das Naturalien Kabinet) Львівського університету були передані сільськогосподарські експонати для Рільничого музею Львівського ліцею та, вірогідно, й частина зразків зоологічних колекцій. Рільничий музей функціонував на філософському відділенні Львівського ліцею, де 1814 року був обраний перший професор сільськогосподарського виробництва. Рільнича школа ж була заснована на базі кафедри техніки Львівської політехнічної школи, якраз туди й було передано Рільничий музей, який так і залишився у Львові, незважаючи на те, що 1850 року навчальний процес з сільськогосподарських наук було переведено до Відня. Проте інформації щодо функціонування самостійного Зоологічного музею у Вищій рільничій школі в Дублянах (Akademia Rolnicza w Dublanach) не було ще приблизно упродовж 30 наступних років.
Перші історичні згадки про організацію музею зоології віднайдені в документах 1878–1889 рр. – періоду роботи у Рільничій академії професора Зигмунда Кагане (Zygmund Kahane). Він викладав зоологію, фізіологію домашніх тварин і годівлю коней, публікував наукові праці з ембріології. Доклав вагомих зусиль щодо переведення Дублянської школи в ранг Вищої, брав безпосередню участь у становленні Музею зоології та годівлі тварин і створенні Зоотомічної лабораторії. У той же період свою педагогічну й наукову діяльність у Дублянах почав відомий зоолог, професор Мар’ян Ломницький (Maryan Alojzy Lomnicki), який, окрім наукових досліджень фауни краю, переймався й питаннями комплектування і систематизації розмаїтих колекцій.
За дослідженнями Ю. Токарського, Зоологічно-зоотомічний музей і лабораторія починали свою діяльність ще у старому шкільному будинку, який був розрахований лише на 30 осіб. Музей мав багату колекцію корисних і шкідливих у сільському господарстві тварин та невеликі пересувні збірки комах. Музей та лабораторія були базою для ознайомлення студентів з основами відгодівлі тварин, ветеринарії та переробки продукції тваринництва.
Упродовж 1886–1919 рр. Зоологічним музеєм керував доцент, а згодом професор зоології та фізіології тварин Мечислав Ковалевський (Mieczysław Kowalewski). У річних звітах Рільничої Академії за 1904–1905 рр. є підтвердження, що керівником Зоологічного музею та лабораторії (Pracownia i muzeum zoologiczne) був д-р М. Ковалевський, асистентом д-р М. Шиманьський (Mieczysław Szymański) та лаборантом Ігнатій Саляк (Ignacy Salak). Згідно з ухваленим Галицьким сеймом бюджетом Рільничої школи 1896 року видатки у ній на музеї та колекції становили 1710 римських золотих від загальної суми, яка становила 89777 золотих.
У згаданих вище звітах зазначено, що 1904 року Рільничою школою розпочато ентомологічно-господарську діяльність у більших масштабах, набуваючи відповідного спорядження для проведення досліджень і одночасно укладаючи збори шкідливих комах з порівняльною метою. Станом на 1905 рік зібрано шкідників усіх родів, які поширені в Дублянах. Від 1906 до 1919 року проф. М. Ковалевський працював також платним доцентом зоології Політехнічної школи у Львові. Свої наукові спостереження в царині ембріології риб і фауни паразитів свійських тварин проводив у Трієсті, Неаполі, Празі, Монако, Цюріху, Женеві та інших містах, описав нові для науки види. На час хвороби М. Ковалевського його заміняв асистент Станіслав Мінкевич (Stanisław Minkiewicz), який працював на кафедрі зоології в Дублянах упродовж 1908–1918 років.
Від 1919 до 1939 року професором зоології Львівського університету працював Бенедикт Фуліньський (Benedykt Fuliński), який від 1921 року також був професором зоології й анатомії домашніх тварин господарсько-лісничого факультету Львівської політехніки. Він мав досвід роботи у музеї ім. Дідушицьких (нині Державний природознавчий музей НАН України) і також мав змогу опікуватися зібраними університетськими колекціями. Упродовж 1939–1940 рр. Бенедикт Фуліньський працював на посаді професора Львівського політехнічного інституту. В добу гітлерівської окупації викладав у таємному Львівському університеті.
Упродовж 1925–1937 рр. асистентом кафедри охорони лісу й ентомології сільськогосподарсько-лісничого відділу Львівської політехніки працював Роман Маріан Кунтце (Roman Kuntze). Цей викладач 1929 року стажувався в Німеччині, Австрії, Швейцарії, а 1931–1937 рр. одночасно був доцентом зоології математично-природничого факультету Львівського університету.
Сьогодні на кафедрі екології Львівського національного університету природокористування представлені колекції тварин, придбані у В. Фріча в Празі ще у другій половині ХІХ ст. та на початку ХХ ст. зібрані Адамом Мауріціо (Adam Maurizio), який від 1919 до 1921 рр. був професором кафедри зоології та анатомії тварин. Вони становлять основу теперішнього відновленого Зоологічного музею.
Значна кількість музейних предметів була у різний час придбана з відділу лісів та ентомології Львівської політехніки упродовж першої половини ХХ ст.
Упродовж 2012 року завершені омеблювання та модернізація експозиції музею, який тепер займає більше приміщення. Цього разу колекції тварин розташовані з точнішим дотриманням порядку систематики, наскільки це дозволяють розміри приміщення та експозиційних шаф. Конструкція шаф дозволяє обмежувати доступ до експонатів і препаратів, а під час навчання, наукової роботи чи екскурсій – відчиняти скляні дверці та виймати потрібні зразки.
Біотична різноманітність і багатство колекцій виходять далеко за рамки потреб навчального процесу, а якість виготовлення найстаріших експонатів і препаратів Зоологічного музею ЛНУП вражає. Деякі зразки виготовлені набагато раніше, ніж був заснований музей. Назви ссавців у статті подані за працями І.В. Загороднюка, а птахів – за працями Г.В. Фесенка та А.А. Бокотея.
В музеї зібрані мокрі препарати представників, які належать до класів земноводних (Amphibia) і плазунів (Reptilia). В музеї зберігаються унікальні за виконанням скелети жаби (Rana sp.), саламандри плямистої (Salamandra salamandra Linnaeus, 1758) та черепахи середземноморської (Testudo graeca Linnaeus, 1758). Крім скелетів, у музеї зберігаються ще низка зразків мокрих препаратів земноводних.
Сьогодні на кафедрі екології Львівського національного університету природокористування в Зоологічному музеї зберігаються понад 500 експонатів, серед яких фіксовані препарати представників безхребетних та хребетних тварин, кишковопорожнинні, молюски, голкошкірі, викопні рештки давніх організмів, а також опудала птахів і ссавців. Музей має колекцію комах у вигляді наочних посібників та фондового матеріалу, метеликів, зібраних у 1936–1939 рр. Цікавими є опудала денних та нічних хижих птахів, броненосця семипоясного, мавпи, білуги, мечохвоста, мокрий препарат лепідосирена та скелет качконоса.
З-поміж представників тваринного світу у музеї зберігаються зразки, занесені до Міжнародної Червоної книги, зокрема: які перебувають у критичному стані – 1 вид (Huso huso), з низьким ризиком зникнення – 2 види (Limulus polyphemus, Natrix natrix), перебувають у небезпечному стані – 1 вид (Falco сherrug), вразливі – 2 види (Testudo graeca, Cyprinus carpio), близькі до стану загрози зникнення – 2 види (Lutra lutra, Numenius arquata), брак даних щодо статусу охорони – 2 види (Spalax sp., Hippocampus sp.) та з відносно благополучним статусом – 77 видів.
Завідувач музею – кандидат біологічних наук, доцент Петро Романович Хірівський.
Місце розташування: лекційний корпус, аудиторія № 293.

https://www.facebook.com/108291227590542/posts/161670838919247/ –посилання на 3D-екскурсію
https://www.youtube.com/watch?v=v3WlTdntQS0

Помітною подією у науковому житті і міжнародній співпраці Львівського національного університету природокористування із закордонними партнерами є Міжнародні наукові форуми, які щорічно проводяться у Дублянах на початку навчального року. 20-22 вересня 2017 р. університет мав за честь проводити черговий, вже ХVІІІ Міжнародний науково-практичний форум «Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу та сільських територій». Особливістю та значимістю цього форуму було те, що він присвячувався пам’яті непересічної особистості – організатора кооперативного руху на Західній Україні Ярослава Зайшлого. Він був одним із найактивніших діячів товариства «Сільський господар», який доклався до його розбудови. Як відомо, товариство «Сільський господар» було засноване в Галичині в кінці ХІХ століття і згодом перетворилось у центр поширення передових методів господарювання та агротехнічних знань серед галицьких хліборобів. Товариство сприяло не тільки розвитку економіки краю, а й формуванню національної свідомості галичан.
У 30-х роках минулого століття Ярослав Зайшлий працював директором товариства «Сільський господар» у Коломиї. Особливу увагу він звертав на хліборобські вишколи молоді, читав лекції в галицьких селах, на яких навчав, як змінити життя селян на краще, брав активну участь в організації курсів зразкових господарників.
У повоєнний період Ярослав Зайшлий разом з дружиною Олею та донькою Іреною зважилися на еміграцію до Канади, розуміючи, що влада більшовицьких гнобителів не залишить їх у спокої, а піддасть репресіям, чіпляючи ярлики «українських буржуазних націоналістів». Оселився в Монреалі.
Та навіть на далекій чужині Ярослав Зайшлий не припиняв працювати для України: описав історію кооперативного руху для Українського архіву «Коломия й Коломийщина», видань Наукового Товариства Шевченка. Брав активну участь у громадському житті української громади, був членом Українського національного об’єднання в Монреалі. Усе своє життя він присвятив пропагуванню кооперативного руху та передових технологій в аграрній сфері, розвиткові українського шкільництва, бо вірив, що лише освічений і заможний український господар спроможний збудувати омріяну багатьма поколіннями українських патріотів сильну та незалежну державу.
Дожив до того часу і дуже тішився, що Україна врешті здобула незалежність, що на його рідній землі відроджується кооперативний рух, поновлено видання журналу «Сільський господар».
Ярослав Зайшлий відійшов у вічність 21 травня 1998 року в Оттаві. У вічність відійшла людина, до якої можна легко застосувати слова геніального Івана Франка «Все що мав у житті – він віддав для одної ідеї...».
Продовженням справи Ярослава Зайшлого стала діяльність його доньки Ірени Белл, яка впродовж багатьох років є однією з найяскравіших представниць української громади в Канаді як віцепрезидент Конгресу українців в Канаді, член Ради директорів Канадського фонду українських досліджень, старший радник Ради директорів кафедри українознавства в університеті Оттави та багатьох інших громадських, наукових інституцій і засобів масової інформації.
Її праця високо оцінена головою Британської Співдружності Королевою Великобританії Єлизаветою ІІ: Ірені Белл вручено Медаль діамантового ювілею Королеви Єлизавети ІІ за рекордний стаж громадської роботи.
У 2016 році Ірена Белл виступила з ініціативою про заснування іменних стипендій для кращих студентів факультету агротехнологій і екології і землевпорядного факультету Львівського національного університету природокористування – відмінників навчання, які беруть активну участь у наукових дослідженнях та громадському житті.
Ініціатива двосторонніх зв’язків продовжилася підписанням меморандуму про співпрацю між Канадсько-українським фондом і Львівським НАУ, де передбачено партнерство на довгі роки. У рамках цієї співпраці з ініціативи ректора Львівського НАУ В.В. Снітинського в університеті почали створювати музей Ярослава Зайшлого. Прикметно, що відкриття музею відбулося у дні роботи ХVІІІ Міжнародного науково-практичного форуму, присвяченого пам’яті Ярослава Зайшлого.
Урочисте відкриття музею було проведене ректором Львівського НАУ В.В. Снітинським 21 вересня 2017 р. у свято Різдва Пресвятої Богородиці. В церемонії відкриття взяли участь численні гості Міжнародного форуму. Серед них президент Вищої інженерно-економічної школи в Жешові Станіслав Сосновський, академік НААН України Л.Я. Новаківський, члени міжнародного наукового та організаційного комітетів форуму, учасники форуму. Стараннями працівників кафедри екології за активної допомоги доньки Ярослава Зайшлого Ірени Белл в університеті створена унікальна експозиція, яка відображає титанічну працю і внесок Ярослава Зайшлого у розбудову не лише українського села, але й Української держави. Саме незламний духом син українського народу, агроном-інженер Ярослав Зайшлий своїм життям показав, як треба працювати для процвітання рідної землі попри труднощі і негаразди, відстоював свою українськість на еміграції, поклав на вівтар піднесення національної свідомості українців усі свої знання і сили.
Ярослав Зайшлий тріумфально повернувся на рідну Батьківщину, повернувся в Галичину.
Місце розташування: лекційний корпус, аудиторія № 287.
https://www.youtube.com/watch?v=xMUibMw_Hhg

У музеї зібрано колекцію мінералів та гірських порід з різних куточків Євразії. Мінерали поділено на класи відповідно до їх хімічного складу. Загалом у колекції налічується 180 мінералів. Гірські породи поділено за специфікою їх утворення. Також у музеї представлена колекція агроруд. Студенти мають можливість вивчати властивості мінералів та гірських порід, користуючись колекціями зразків, підготованими викладачами кафедри. У приміщенні музею проводять заняття з дисципліни «Ґрунтознавство з основами геології».
Розташування: 205 ауд. агрономічного корпусу.

Відкриття Виставкового залу стародруків та рідкісних видань Наукової бібліотеки ЛНУП відбулося 21 вересня 2017 року у рамках проведення XVIII Міжнародного науково-практичного форуму, присвяченого пам’яті інженера Ярослава Зайшлого.
Фонд стародруків та рідкісних видань дістався бібліотеці у спадок з часів діяльності Рільничої школи (згодом Академії) в Дублянах (1856–1919 рр.) та налічує 10 тисяч примірників XVIII, XIX, першої половини ХХ ст. німецькою, польською, французькою, англійською, латинською, чеською мовами (продукція видавництв Берліна, Лондона, Відня, Парижа та Варшави) з природничих, технічних, сільськогосподарських та інших наук.

У музеї представлено колекцію монолітів ґрунтів природних зон України. З їх допомогою студенти під час лекційних та практичних занять мають можливість ознайомитися з морфогенетичною будовою різних типів ґрунтів, попрактикуватися у виділенні генетичних горизонтів, вивчити та описати їхні морфологічні ознаки. Найбільш повно представлені ґрунти Західного регіону України. Водночас у колекції є профілі ґрунтів і степової зони. Також у музеї є насипні зразки, які ілюструють різні типи ґрунтової структури, новоутворення тощо.
Розташування: 209 ауд. агрономічного корпусу.