Поезія – це струни відчуттів,
Це музика Вселенської любові,
Поезія – це скарб усіх віків,
Це діамант величиною в слово!
(Ігор Федчишин)

Поезія – то музика душі, найдавніший духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість життя, любов до краси. Кожний знаходить у ній щось своє, близьке і зрозуміле. Віддавна саме поезія найпершою реагувала на всі події, які змінювали хід історії й життя людини; саме вірші, болючі й проникливі, в усі війни першими линули з фронту. І лише згодом усе це підхоплювала проза.
Цьогоріч із 16 до 24 березня в Україні вперше проходить тиждень поезії, ініційований Українським інститутом книги. І це чудова нагода вшанувати поетів та їхнє поетичне слово.

Український інститут книги постійно наголошує на важливості культури й літератури для життя та розвитку як кожної людини, так і країни загалом. Особливо важливе значення культури в час кризи, час жорстоких випробувань, які, власне, переживаємо сьогодні.
Цей тиждень читання присвячений Поезії як камертонові наших почуттів. Його тематика – Дім. А гаслом послугував рядок із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової «Ріки незмінно течуть додому». Поняття «дім» для кожного українця та українки набуло щемкого і навіть сакрального значення. Дім тепер для нас – про повернення й чекання, про безумовну віру в тих, хто за нього бореться. Дім – це світло, котре гріє навіть тоді, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Це почування себе частиною чогось більшого, частиною родини. Дім – це Україна. Це батьківська оселя й рідне українське слово.
21 березня 2024 року, безпосередньо у Всесвітній день поезії, в Науковій бібліотеці Львівського національного університету природокористування відбулася творча зустріч із поетесою Наталією Скосаревою.
Наша гостя розповіла, що вона уродженка міста Дублян. За освітою – літературний редактор. Із 2008 року працює у редакційно-видавничому відділі ЛНУП, а з 2021 – його безпосередня керівниця. Окрім того, випускова редакторка низки видавництв України.
Віршувати п. Наталя почала ще зі шкільних років. Видала три поетичні збірки: «В осіннім падолисті» (2003 р.), «У пригорщах сонця» (2008 р.), «Дитинна жінка» (2014 р.).
Поетеса розпочала захід із зачитування віршів власне про поезію. 

Не менше гостей вразила й полонила інтимна лірика ліричної героїні:

Юними учасниками літературно-мистецької зустрічі були: аспірант Михайло Іващенко (музичне виконання пісні «Виростеш ти, сину»), студентки факультету землевпорядкування та туризму Тетяна Якимів і Софія Вовк, студент Маркіян Дмитрук, які декламували вірші поетеси. А також Вікторія Марусяк, студентка факультету будівництва та архітектури, яка додала неповторної атмосфери музичним супроводом.
Читання поезії – це завжди читання самого себе, занурення у свої глибини, співпережиття з ліричним героєм і, як бонус, можливість віднайти відповіді на питання, які давно хвилюють.
Вслухаючись у музику слова, вкотре переконуєшся, що поезія – це, напевно, одне з найгеніальніших досягнень людства. Висловлюючи свої почуття у віршованій формі, запам’ятовувати в римі своє світовідчуття, мріяти про майбутнє і згадувати минуле, одночасно звертаючись до мільйонів і залишаючись при цьому наодинці з собою, – на це здатна тільки поезія. Вірші – це трепет серця, хвилювання душі і сльози. А сльози є не що інше, як чиста поезія.
На завершення поетичної зустрічі організатори та гості подякували Наталі Скосаревій за теплі миті спілкування, за купіль у її слові, за нагоду поринути в її неповторний поетичний світ, а також побажали невичерпного натхнення й подальших успіхів на творчій ниві.
Директорка Наукової бібліотеки ЛНУП Марія Грицевич висловила вдячність усім учасникам, гостям заходу, а особливо керівнику відділу з організації виховної роботи студентів Оксані Качмар за підтримку і сприяння в організації заходу.