Великі катастрофи світового масштабу трапляються кілька разів в тисячоліття. Аварія на Чорнобильській АЕС досі залишається найбільшою техногенною катастрофою людства, спричиненою людським фактором. Наслідки Чорнобильської трагедії людство відчуватиме не одне покоління.

26 квітня 2016 року у читальному залі Наукової бібліотеки відбувся виховний захід, присвячений 30-ій річниці аварії на Чорнобильській АЕС.

Виступ керівника підрозділу з організації виховної роботи студентів О.В. Качмар був присвячений історичній пам’яті трагічної події 1986 року. Оксана Володимирівна поділилася важкими особистими спогадами про долі дітей, які були вивезені із мертвої зони: розлучені з батьками, приречені на швидку і неминучу смерть…

Мультимедійна презентація Марії Павлюх торкалася масштабів трагедії, а також короткої хроніки подій весни 1986 року. М. Павлюх навела слова із Апокаліпсису про вражену зірку-полин, що стала повільною смертю для жителів міста Прип’ять – красивого і живого промислового міста, яке шаленими темпами розвивалося. Доповідачка торкнулася важливої теми – наслідків аварії, які стали тягарем для української нації: велика кількість онкологічних захворювань в різному віці, велика кількість недоношених дітей, великий відсоток генних мутацій.

Важливою темою у мультимедійній презентації М. Павлюх став образ Чорнобильської трагедії у світовому кінематографі, пісенній спадщині та світовій літературі. Доповідачка виокремили кілька відомих кінострічок (документальних та художніх) українських і світових режисерів, які намагалися донести глядачам масштаби і наслідки трагедії для світової спільноти. Серед згаданих фільмів – радянські та іноземні документальні та художні кінострічки. В центрі кінострічок – важкий психологічний досвід кожної людини, життя якої ламає техногенна катастрофа: хлопчика, який не може виїхати із радіоактивної зони, бо не знаходить кошеня; молодят, які втрачають друзів і одне одного через катастрофу; партійного діяча, який стоїть перед вибором: рятувати людей чи замовчувати правду заради власної кар’єри. Серед згаданих стрічок: радянський фільм «Розпад» 1990 р. (в головній ролі – Сергій Шакуров), американський фільм «Чорнобиль: останнє попередження» 1991 р. (в головній ролі – Джон Войт, батько Анджеліни Джолі), «Аврора» 2006 р. (фільм Оксани Байрак), «У суботу» 2011 р. (фільм Олександра Міндзадзе). Переважна більшість цих фільмів нагороджена призами у важливих номінаціях за мистецькі і психологічні ефекти.

У своєму виступі М.Павлюх згадала також відомих співаків сучасності, які описали трагедію у своїх піснях: Тараса Петриненка – «Чорнобильська зона», гурт «Скрябін» – «Чорнобиль форева», Андріано Челентано – «Мені сниться Чорнобиль». Марія Василівна відзначила, що і сьогодні багато відомих співаків звертається до наболілої тематики. Співаки їздять у Зону відчуження для того, щоб знімати кліпи у природній атмосфері розпачу і самотності.

Важливий блок виступу Марії Павлюх був присвяченій висвітленню чорнобильської теми у світовій літературі. Марія Василівна згадала відомий твір про Зону «Чорнобильська мадонна» Івана Драча, в якому образ Чорнобиля асоціюється із біблійним болем розіп’ятої матері. Поезія про катастрофу Ліни Костенко, яка щороку відвідує Зону відчуження, щоб вшанувати героїв-ліквідаторів, пронизана не тільки болем за долю нації, а й також засудженням радянської системи. Серед важливих авторів, які торкалися цієї тематики доповідачка виокремила шевченківських лауреатів: Євгена Гуцала із прозовою збіркою «Діти Чорнобиля» та Леоніда Горлача з поемою «Гнездо». Великого значення авторка надала творам, які були написані очевидцями тих подій: Юрію Щербаку і його документально-художній повісті «Чорнобиль», а також Володимиру Яворівському і його художній повісті «Марія з полином вкінці століття». М.Павлюх зазначила, що Юрій Щербак був лікарем під час ліквідації аварії. Він зібрав свідчення очевидців у своїй повісті. В.Яворівський на прикладі однієї сім’ї, яка існувала насправді, показав весь біль українського народу, який втрачає кращих своїх дочок і синів перед лицем страшної, нелюдяної системи.

Марія Василівна процитувала вірші Оксани Пахльовської та Миколи Сингаївського про аварію. М.Павлюх відзначила світових літераторів, які писали на чорнобильську тематику: Фредеріка Пола, Мартіна Круза (США), Георга Тенєва (Болгарія), Філіпа Ландрі (Канада). М.Павлюх закінчила виступ закликом не бути байдужими до техногенної катастрофи, тому що кожен може стати її жертвою.

Студентів вразив перегляд документального фільму про чорнобильську трагедію. Переглядаючи страшні картини 30-літньої давності, слухачі могли оцінити масштаб і значення трагедії не тільки для України, а й для майбутніх поколінь світу.

Тематична виставка книг та фотоматеріалів, організована працівниками Наукової бібліотеки, ще раз підкреслила трагедію людей, життя яких розбив вибух.

Закінчився захід вшануванням героїв-ліквідаторів аварії хвилиною мовчання. Було запалено свічки, які стали символом пам’яті про вічний подвиг ліквідаторів чорнобильської катастрофи.