2 березня 2015 року у науковій бібліотеці ЛНАУ відбувся літературний вечір, присвячений 141-ій річниці від дня народження Леся Українки. Ведучими заходу були Іванна Клевчук, студентка факультету агротехнології та екології, та  Віра Проць, студентка факультету механіки та енергетики.

У вступному слові Оксана Володимирівна Качмар прочитала поезію «Сльози-перли» Лесі Українки, яка стала символом віри у перемогу добра над злом.

Важливими віхами в біографії Лесі для нашої сучасності було створення нею нової української жінки – жінки передової європейської освіти та широкого науково-філософського і політичного кругозору. Віра Проць під супровід музики Шопена прочитала поезію «До мого фортепіано». Леся обдарувала своїх героїнь власною відважною вдачею, ясним розумом, що безстрашно ставить найкмітливіші питання, перемагає упередження, переступає через важкі заборони, перекидає забобони застиглої міщанської моралі, вираженої у вірші «Жіночий портрет», продекламованого Іванною Клевчук. Життєве кредо Лесі Українки - вірш «Contra spem spero» («Без надії таки сподіваюсь»), який захоплено прочитала слухачам Іванна.

Одним із особливо сильних і глибоких творінь Лесі є драматична поема «Одержима», яка була написана протягом однієї ночі в Мінському готелі, коли помирав Сергій Мержинський – найближча людина для поетеси. Прекрасний уривок з поеми «Одержима» прочитала Віра Проць, яка захопила присутніх прекрасною акторською грою. Віра Проць увійшла в образ Міріам – втілення абсолютної безкомпромісності, що зняла бунт проти того, хто став для неї найдорожчим, найсвятішим для душі – проти Месії. Героїня Віри Проць Міріам любить Месію як найвищий ідеал людини бездонною любов’ю, високою, чистою, безкорисливою. Міріам, переповнена пекучої ненависті до ворогів Месії, проголошує боротьбу за торжество правди. Декламаторка Віра Проць зіграла жінку сильну, вольову, готову боротися за свої великі почуття до Месії.

Глибоким трагізмом і сумом сповнені інтимні ліричні твори Лесі Українки. Властиве тільки Лесі Українці вміння передавати пориви жіночої душі, найпотаємніші сторони жіночої психіки передала Марта Слободна, студентка землевпорядного факультету, в продекламованій поезії «Нічка тиха і темна була», а також у вірші «Забуті слова», створеній поетесою під час подорожей.

В інтимній ліриці Лесі Українки вражають сторінки суб’єктивні і болючі, пов’язані з постаттю Мержинського. Усіх присутніх вразила поезія у прозі «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», яку прочитала Богдана Василівна Гутей.

Цікавою була постановка уривка із драматичної поеми «Бояриня» Лесі Українки. Головні ролі виконали: Оксана Качмар (мати Степана), Олексій Качмар (Степан) та Марія Павлюх (Оксана). Твір, який був надрукований після смерті письменниці і довго знаходився під забороною, надзвичайно актуальний сьогодні.

Апогеєм творчості поетеси стала драма-феєрія «Лісова пісня». Леся знайшла свою Мавку з тих глибин душі, де індивідуальне зливається з народним. Образ Мавки – проекція в майбутнє нової української жінки, вільної, гармонійної людини, якою була сама письменниця. Цей образ у продекламованому уривку з «Лісової пісні» передала слухачам Марта Слободна.

Мистецький захід «Окраса і гордість української нації» завершився переконанням у силі Лесиної поезії, її слова – зброї, яка  і сьогодні надихає нас, українців, на перемогу і віру у майбутнє України.