Нещодавно представники Львівського національного аграрного університету здійснили подорож до Мюнхена. До складу делегації увійшли Ірина Фостяк, керівник інформаційного відділу, Антоніна Ковалів, директор Музею Степана Бандери, та Олег Боярчук, старший викладач кафедри інформаційних систем та технологій. Поїздка відбулася з ініціативи та за підтримки ректора університету, академіка НААНУ Володимира Снітинського, тому висловлюємо йому величезну подяку за таку добру справу.
Програма поїздки передбачала відвідини могили Степана Бандери в рамках підготовки та зйомки документального фільму з нагоди 110-ї річниці від дня народження Степана Бандери та відвідини українського храму Покрови Пресвятої Богородиці та св. Андрія Первозванного в Мюнхені.
Спершу побували у храмі Покрови Пресвятої Богородиці та св. Андрія Первозванного – катедральному соборі Апостольського екзархату в Німеччині та Скандинавії Української греко-католицької церкви. Собор споруджений у сімдесятих роках минулого століття у стилі конструктивізму. Безсумнівно, що церква є місцем зустрічі, а разом із розташованим поруч Українським культурним центром – і спілкування місцевих українців. Тут працює також Українська суботня школа товариства «Рідна школа».

Опісля попрямували на цвинтар Вальдфрідгоф, де знаходиться могила Степана Бандери. Цвинтар, згідно з проектом архітектора Ганса Грасселя, є парком чи лісопарком. Могили – поміж могутніх дерев, доволі далеко одна від одної. Прокладені асфальтовані доріжки та водогін, усі могили ідеально доглянуті. Цим займаються відповідні служби адміністрації цвинтаря.
Неозорий простір «лісу мертвих» – кладовища «Вальдфрідгоф» – поділено рослинними живоплотами. «Квартал Бандери» (поле 43) знайти досить легко. Відчувається, що місце останнього спочинку провідника ОУН часто відвідують українці – на могилі цвітуть сині та жовті квіти, багато свіжих букетів, українські прапорці, свічки.
Окрім символічних квітів та свічки, представники ЛНАУ привезли землю з-під Академічного корпусу Львівського національного аграрного університету, рідної альма-матер Степана Бандери, та землю з-під його батьківської хати в с. Старий Угринів, що на Івано-Франківщині. Таким чином подякували Бандері за те, що все своє життя боровся за незалежність України, і навіть смерті продовжує свою справу, ставши символом визвольної боротьби українців. Перебування на святому для кожного свідомого українця місці справило незабутнє враження.
На наступний день вирушили на екскурсію центральною частиною Мюнхена. Осердям її є Маріенплац – площа святої Марії, навколо якої розташувалися квартали забудов ХІV–ХІХ ст.

Упродовж віків Мюнхен – столиця Баварії. Мешканців близько півтора мільйона, із них – триста тисяч іноземців. Загалом у Мюнхені мешкає багато українців. Це, як називають тут, «діаспора» (вихідці з України до 1945 р. та їхні нащадки) і «мігранти» (ті, що виїхали після падіння «залізної завіси»).
Гості були приємно вражені логічно продуманою інфраструктурою, кількістю вітряків та сонячних батарей, які встановлені просто неба, а також тим, що серед німців є дуже багато велосипедистів. Для них велосипед – це незамінний транспорт у повсякденному житті. Впевнені, що українці можуть жити не гірше, ніж німці, але потрібно не боятись брати на себе відповідальність, чесно працювати та розумно використовувати ресурси, надані природою, – і тоді Україна стане справжньою європейською державою.