Моя вишиванка
На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я – українець.
По ночах небо геть червоне,
заховались в деревах птахи,
б’ють на сполох сирени-дзвони,
знов біжать в укриття дітлахи…
Але в жилах моїх – кров Тараса,
вібрує в серці Леонтовича пульс,
я – представник вільної раси,
зі мною поруч Василь Стус.
Краще в рідній землі могила,
ніж «русский мир на крови»…
Зі мною – Валер’ян Підмогильний,
зі мною – В’ячеслав Чорновіл.
Та ще будуть з трембітами танці,
пісня вільна у небо полине…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я – українець.
Юрій Гундарєв

Бібліотека – той храм, де завжди народжується і зберігається духовність.
Василь Сухомлинський

16 травня 2024 року працівники Наукової бібліотеки ЛНУП взяли участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участю «Культура читання і читацькі практики: історія та виклики сьогодення», яка відбулася у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка.
Директор Наукової бібліотеки Марія Грицевич виступила із доповіддю «Роль бібліотеки у задоволенні інформаційних потреб студентської молоді», отримавши відповідний сертифікат.

Пройдуть століття, а МИ будем жити
у маминих святкових рушниках.
Червоним маком у спекотнім літі,
пахучим ябком на старих гілках.
Хрестом багряним в серці вишиванки,
блакитним небом в золотих житàх.
Ми будем ще. У співі колисанки.
В коралях і в заквітчаних хусткàх.
Ми будем жити, днів не рахувати.
У писанках, що знає цілий світ.
У квітах «петриківських». У строкатих
мискàх і глечиках минувших літ.
У чорнобривцях, сіяних край тину,
в пахучих пасках і в короваЯх.
У стиглих гронах пишної калини,
В трипільських знаках. І у журавлях.
Пройдуть століття, а ми будем жити
у маминих святкових рушниках.
Нас не здолати. Нас усіх не вбити.
Ми маєм те, чого нема в рабах...

Людмила Галінська

Підтримуючи Україну в складних умовах війни, міжнародні партнери продовжили безкоштовний доступ до провідних електронних ресурсів та баз наукових і аналітичних даних, що допомагає українським ученим ефективно продовжувати наукову діяльність в складних умовах сьогодення.
Вагомою підтримкою для наукової спільноти України є розробка фахівцями компаній Clarivate та Elsevier інструкцій зі створення та наповнення інформацією профілів дослідників на платформах Web of Science та Scopus.
На офіційному вебсайті МОН розміщені інструкції http://surl.li/ssgoi та можливість їх використання під час роботи на платформах Web of Science та Scopus.
На офіційних вебсайтах Clarivate та Elsevier створено спеціальні сторінки для користувачів з України, що містять актуальну інформацію про можливості ресурсів і програмних інструментів, постійно оновлюється інформація про навчальні матеріали, заплановані вебінари українською мовою тощо (сторінка Ukraine Academic Support на офіційному порталі Elsevier та розділ #StandWithUkraine на порталі Clarivate).
Варто нагадати, що українська наукова спільнота в межах проєкту Research4Life продовжує отримувати безоплатний доступ до важливих світових електронних ресурсів. З березня 2022 року завдяки підтримці видавців-партнерів, українські науковці можуть вільно користуватися колекціями журналів, книг, базами даних та довідковими матеріалами.
Нещодавно на вебсайті Research4Life опубліковано щорічний звіт щодо діяльності координаторів з різних країн, які беруть участь у партнерстві. Окремий розділ присвячено Україні з інформацією про діяльність українських вчених на платформі. Детально зі звітом можна ознайомитись за посиланням: https://bitly.ws/3hIGF
У випадку виникнення інших організаційних питань щодо роботи з базами даних, підключення до них та отримання доступу до Research4Life, просимо звертатися до фахівців Державної науково-технічної бібліотеки України (ДНТБ) за посиланням: https://dntb.gov.ua/about-dntb-ua

І навіть як дощить –
Цінуймо кожну мить!
О. Гунька-Маїк

З нагоди відзначення Всесвітнього дня книги та авторського права у світлиці Наукової бібліотеки ЛНУП відбулася творча зустріч із поетесою Оксаною Гунькою-Маїк, учасницею НСПУ, «Всеукраїнської поетичної родини», лауреаткою Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша, співавторкою літературних альманахів, учасницею ГО «Книжковий дворик».
З вітальним словом до учасників заходу звернулася директор Наукової бібліотеки Марія Грицевич, яка наголосила на значенні книги як незамінного носія інформації. Завдяки книгам ми не тільки отримуємо простий і зрозумілий доступ до ідей і знань, моральних і духовних цінностей, ми торкаємось до справжніх творчих досягнень та розуміння краси. Книга – це досвід, написаний і призначений для загального використання, це духовний заповіт одного покоління іншому. У ній записана величезна сповідь бурхливого життя людства, та величезна автобіографія, яка називається історією. І сьогодні відчуваємо особливу потребу в живому спілкуванні, адже «душа тисячоліть шукає себе в слові»…
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!..
Т. Шевченко

Увазі глядачів була представлена творчість Оксани Гуньки-Маїк, яка втілилась у п’ятьох збірках: «За півкроку до осені», «Полиново-медова любов», «Зігріти небо», «Що тобі, жінко?», «Невпокорена».

О книго! Пресвята богиня!
Народу й роду берегиня!
Неопалима купина!
По всіх вертепах і яскинях,
Неначе зірка провідна,
Великомученице,
Ти Нас освіти і освяти!

Молюся, щоб минулись муки
І світоч правди і науки
У кожнім серці запалав,
Щоб знали діти і онуки,
Хто, де, коли, за що страждав.
Богине! Ти нас не покинь.
І да святиться Твій огень! Амінь.
М. Старовойт

Коли ідеш ти Хресною Ходою –
Гарячим серцем проживи її.
Бо сам Ісус іде поруч з тобою,
Твій хрест несе у поті і крові.

Валентина Матвіїв

Господи Ісусе Христе, Ти йшов хресною дорогою по грубому колючому камінні. Воно тяжко ранило Твої пресвяті ноги. А сьогодні моя Україна йде своєю хресною дорогою, йде по камінні, руїнах, обгорілій землі, наш народ терпить один з найжорстокіших іспитів у своїй історії – в нім долає супротивника моральними силами, виходячи вслід своєму Спасителю на власну Голгофу, приймає муки, подібні Хресним, через відданість своїй життєвій правді-вірі. Від неї не відступає, воліючи вмирати.
Господи, будь сьогодні з нами, будь нашою силою і відвагою, щоб гідно пройти хресною дорогою рідної України. Вдивляємось на Твій хрест, віримо, що Ти проведеш нас долиною темряви і ми воскреснемо, воскресне наша Україна. І там, де були руїни і каміння, проростуть квіти.
Молимося за те, щоб закінчилася війна, щоб ми перемогли і настав мир.

Поезія – це струни відчуттів,
Це музика Вселенської любові,
Поезія – це скарб усіх віків,
Це діамант величиною в слово!
(Ігор Федчишин)

Поезія – то музика душі, найдавніший духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість життя, любов до краси. Кожний знаходить у ній щось своє, близьке і зрозуміле. Віддавна саме поезія найпершою реагувала на всі події, які змінювали хід історії й життя людини; саме вірші, болючі й проникливі, в усі війни першими линули з фронту. І лише згодом усе це підхоплювала проза.
Цьогоріч із 16 до 24 березня в Україні вперше проходить тиждень поезії, ініційований Українським інститутом книги. І це чудова нагода вшанувати поетів та їхнє поетичне слово.

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним…
О. Олесь

У межах Національного тижня читання поезії Наукова бібліотека ЛНУП запрошує відвідати виставку-інсталяцію «Музика рідного дому…».
З ініціативи Українського інституту книги з 16 до 24 березня 2024 року в Україні вперше відбувається Національний тиждень читання поезії «Ріки незмінно течуть додому» – із глибокою шаною і любов’ю до тих, хто береже й відвойовує наші доми, й до тих, хто за дім віддав найцінніше. Із гарячим серцем і полум’яною надією до тих, хто повернення додому чекає.
Гаслом тижня поезії став рядок із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової – «Ріки незмінно течуть додому». У візуальній частині використано фрагмент однієї з картин циклу «Сни про дім» воїна, поета й художника Валерія Пузіка. Поняття «дім» для кожного українця і українки набуло щемкого й навіть сакрального значення. Дім для нас тепер – про повертання і чекання, про безумовну віру в тих, хто за цей дім бореться. Дім – це світло, котре гріє навіть тоді, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Дім – це чуття себе частиною чогось більшого, частиною родини. Дім – це Україна.