Рік тому о 4:55 ранку українці прокинулися від вибухів ворожих ракет – росія розпочала проти нас війну. Саме в цей день життя українців поділилося на «до» і «після». Багатьом з нас довелося взяти до рук зброю і вступити до лав ЗСУ чи територіальної оборони. Хто не міг воювати – зайнявся волонтерством: збором коштів, екіпірування та медикаментів на потреби армії, допомогою біженцям. Тисячі українців змушені були покинути свої домівки, рятуючись від обстрілів. Багатьом довелося пережити жах окупації, а деякі й досі перебувають на окупованих територіях. Нам довелося звикнути до сирен повітряної тривоги, до відключень електропостачання.
Але, незважаючи на всі спроби ворога зламати наш опір, залякати нас, змусити до капітуляції, ми продовжуємо мужньо боротись. Ми вистоїмо, адже ми сильні, ми згуртовані, ми незламні. І ми не одні – з нами весь цивілізований світ.
Дякуємо всім, хто захищає нашу країну, хто підтримує нас у ці складні часи. Пам’ятаємо про всіх загиблих, поранених, полонених, людей, які на тимчасово окупованих територіях чекають на Україну та ведуть боротьбу з ворогом.
Ми віримо, що здобудемо перемогу і збудуться пророчі слова Тараса Шевченка: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!».
Слава Україні!