Юрій Євгенович Фамуляк – кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри технології та організації будівництва.

У 1984 році закінчив будівельне відділення архітектурного факультету Львівського сільськогосподарського інституту за спеціальністю «Сільськогосподарське будівництво», набувши кваліфікацію інженера-будівельника.

З 1984 до 1991 року працював на посаді інженера, старшого інженера, провідного інженера, керівника будівельно-конструкторської групи ВКП-1 проєктно-дослідного інституту «Львівагропроєкт».

З 1991 року – на науково-педагогічній роботі.

З 1991 до 2005 року – старший викладач кафедри технології та організації будівництва факультету будівництва та архітектури Львівського національного аграрного університету.

У 2004 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему «Вплив торцевих анкерів сталебетонних балок на міцність та деформативність похилих перерізів».

З 2005 до 2007 року – в.о. доцента, а з 2007 року – доцент кафедри технології та організації будівництва ЛНАУ. З 2016 року обіймає посаду завідувача цієї ж кафедри.

З 2013 до 2016 року – начальник студентського проєктно-технологічного бюро ЛНАУ (за сумісництвом).

У 2020 році нагороджений Почесною грамотою «За вагомі здобутки та особистий внесок у розвиток науки України» та орденом «Науковець року 2020».

Читає такі навчальні дисципліни: для студентів ОС «Магістр» – «Організація і методологія наукових досліджень»; для студентів ОС «Бакалавр» – «Меліоративні та гідротехнічні споруди», «Зведення і монтаж будівель і споруд».

Працює над дисертацією на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук на тему «Несуча здатність та деформативність будівельних конструкцій з армованих та неармованих ніздрюватих бетонів».

У 2017 році пройшов піврічне стажування в Технологічно-природничому університеті імені Яна та Єнджея Снядецьких у Бидгощі, Польща.

У 2020 році пройшов підвищення кваліфікації в Навчально-науковому інституті заочної та післядипломної освіти Львівського національного аграрного університету. Тема: «Використання платформи ZOOM для дистанційного навчання та роботи. Користування платформою Moodle. Методика ведення заняття в дистанційному режимі».

Був ініціатором створення та відповідальним редактором факультетського технічного науково-популярного журналу «Будівничий Галичини» (ISSN 2518-7716, 2014–2017 рр.). З 2020 року – головний редактор періодичного видання «Вісник Львівського національного аграрного університету: архітектура і сільськогосподарське будівництво» (ISSN 2616-6585).

У 2010–2015 рр. – депутат Жовківської районної ради VI демократичного скликання.

З 2010 року – член-кореспондент, а з 2017 року – дійсний член Академії будівництва України.

З 2018 року – член Польського товариства теоретичної та прикладної механіки (відділення у м. Бидгощ).

Наукові дослідження пов’язані з використанням нетрадиційного армування та вторинної сировини в конструктивних елементах з ніздрюватих і легких бетонів та з роботою таких елементів під навантаженням.

Опубліковано близько 160 наукових і навчально-методичних праць, з яких ряд статей у закордонних виданнях та у виданнях, що входять у наукометричну базу Scopus, а також одну монографію. За результатами та за напрямом наукових досліджень отримано понад 50 патентів України на корисну модель.

ORCID: 0000-0003-3044-5513.

Scopus ID: 57207472400. Researcher ID: AAH-1141-2021.

Індекс Гірша у Scopus – 1, індекс Гірша в Google Академія – 2.

Разом з науковою та навчальною роботою продовжує займатися проєктною діяльністю. Виконував конструктивну частину проєктів низки споруд виробничого, громадського та житлового призначення. За його проєктами збудовано чи будується ряд культових споруд Західного регіону України, а саме: Храм Успіння Пресвятої Богородиці (вул. Максимовича у м. Львові), Храм мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії на розі вулиць Миколайчука–Орлика у м. Львові, Храм на 300 вірних у с. Нижнє Синьовидне Сколівського району Львівської області, церква в с. Забір’я Жовківського району Львівської області тощо. Загалом є автором чи співавтором понад 100 проєктних розробок, з яких близько 80 зреалізовані та успішно експлуатуються або будуються.