Кохання – це животворний вогонь у душі людини, і все,

створене під впливом цього почуття,

має знак життя і поезії.

Т. Шевченко

Завдяки ЗСУ студенти II курсу разом із куратором мали можливість бути присутніми на літературно-музичному вечорі «Кохання крізь призму війни».

Коли ми говоримо про війну, то в уяві найчастіше постають картини страшних боїв, вибухи, хмари диму… Кров, смерть, стогони поранених і сльози, сльози… Здається, що серед усього цього страхіття не було й промінчика радості. Та все ж, як не дивно, було й інше. Було те, що не може вбити навіть війна. І нехай кажуть, що війна – не місце для кохання, та хіба справжні почуття обирають час і місце? Коли все навколо помирає й бідує, коли навкруги шириться горе й біль, хіба не більш цінними є хвилини доброти й ніжності?

Так, війна робить людей жорстокішими, позбавляє їх сімейного вогнища, звичних людських стосунків і почуттів. Та все ж вона володарює не над усім і не над усіма…